Командир загону «Відродження» полковник Вадим Дорофєєнко (третій праворуч) і сільський голова Мокреця Павло Шудрук (третій ліворуч) серед учасників пошукової експедиції. Знімок зроблено 16 листопада 2019 року після успішного завершення пошукової експедиції.
Полковник Вадим Дорофєєнко вже шостий рік воює на Донбасі. Займається знешкодженням боєприпасів, насамперед мін, якими бойовики нашпигували українську землю. Має безліч нагород. Не раз діставав поранення, переніс кілька контузій, лікувався в госпіталях, але щоразу повертається на передову. Не полишає свою справу навіть тоді, коли приїздить додому на Волинь.
Тут його з нетерпінням чекають бійці пошукового загону «Відродження». Вже десять років офіцер Дорофєєнко з групою таких само, як і сам, ентузіастів піднімає із землі останки воїнів Другої світової війни. За цей час загону вдалося перепоховати з належними почестями понад триста бійців, могилами для яких стали окопи, вирви від бомб, снарядів, мін або поспіхом викопані під обстрілами і забуті з часом могили. На висоті Медвежій в урочищі Мар’їне, що біля села Мощена Ковельського району, де в 1944 році йшли жорстокі бої, за цей час виросло ціле меморіальне кладовище.
Одне з таких невідомих поховань нещодавно віднайшли біля села Туропин Турійського району. Про нього розповіла місцевому краєзнавцеві Сергію Данилюку 91-річна Галина Оксентюк. Жінка пригадала, що в квітні 1944 року біля їхнього хутора поховали кількох загиблих воїнів. За могилою їхня сім’я навіть кілька років доглядала. Потім родину виселили з хутора, а землю розорали. Так би і залишилися лежати в полі останки воїнів, якби не наполегливість Сергія Данилюка.
Від колишнього хутора нічого не залишилося, довкола було рівне, як стіл, поле. Тішило лише те, що натрапили на залишки льоху, за кілька метрів від якого була могила. Лише після того, як Микола Коріневський знайшов на місці колишнього хутора дрібні фрагменти людських кісток, вирішили повідомити про знахідку сільського голову Мокреця Павла Шундрука і керівника загону «Відродження» Вадима Дорофєєнка.
Проте навіть озброєні металошукачами досвідчені пошуковці довгий час не могли знайти старе поховання. Обстеживши ділянку до гектара, вони знайшли авіаційний контейнер з дев’ятьма мінами, дві з яких могли ще підірватися, безліч інших речей, але головного, за чим прибули під Туропин, виявити ніяк не могли. І лише після того, як на місце колишнього хутора привезли 91-річну Галину Оксентюк, та пригадала, що на їхньому обійсті був не один, а два льохи. Саме біля нього, на тому місці, де стояв автомобіль пошуковців, і натрапили на останки трьох воїнів.
Похорон відбувся 22 грудня 2019 року. Труну з останками бійців спершу занесли в Хресто-Воздвиженську церкву села Туропин, а вже потім — на кладовище. Чин поховання здійснив настоятель храму Віктор Бадира.
Планується, що згодом дві могили із воїнами об’єднають в одну братську, встановлять на ній пам’ятник.
— До речі, ім’я одного з віднайдених героїв вдалося дізнатися — це Афанасій Трохимович Кравцов, який призивався з Кіровоградщини, імена двох інших — невідомі, — розповідає заслужений краєзнавець України, учасник цих жалобних подій Геннадій Гулько. — Хоча достеменно відомо, що всі вони були воїнами 220-го стрілецького полку 4-ї стрілецької дивізії. Загинули 15 квітня 1944 року. Тож є надія, що з часом все-таки вдасться встановити і їхні прізвища.
І насамкінець окремо хочеться відзначити подвижницьку працю пошукового загону «Відродження» і їхнього командира Вадима Дорофєєнка. Їхні добрі справи, які вони чинять без жодної винагороди, а подекуди навіть супроти бажання місцевої влади, заслуговують на особливу відзнаку держави. Сподіваємося, що з часом так і станеться.
Волинська область.
Фото Сергія ДАНИЛЮКА.
