Земля йде з-під ніг

 

У прокуратурі дають однозначну відповідь: можна. І тут же додають, що торік у результаті розгляду близько трьох сотень документів прокурорського реагування за порушення земельного законодавства до відповідальності притягнуто майже двісті посадовців. Причому половина з них працювали в органах державного контролю. При цьому попереджено незаконне виділення понад десяти тисяч гектарів землі вартістю 210 мільйонів гривень. Реальним власникам вдалось повернути понад п’ять тисяч гектарів. Судами задоволено низку земельних позовів прокуратури на 190 мільйонів гривень.

Окрім того, прокурори склали майже два десятки протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, пов’язаних із земельними відносинами. А в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано 27 кримінальних проваджень.

Що й казати, вражаюча статистика. Та ще більше вражає те, що до цих злочинів найчастіше причетні чиновники з органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Бо закон саме їм надає право розпоряджатися землями державної та комунальної власності. Вони мали б контролювати всі земельні процеси.

Причому найчастіше «крадуть» чорноземи сільськогосподарського призначення, які є у державній власності.

Роблять це не для себе. Як правило, «допомагають» тим, хто хоче вирощувати на них сільськогосподарські культури, але при цьому усіляко прагне обійти процедуру земельних торгів, тобто звести свої витрати до мінімуму. Схема проста: в оренду нібито для ведення фермерського господарства передаються десятки, а то й сотні гектарів. При цьому для створення такого господарства не вимагається проведення конкурсу. Майбутнім фермерам достатньо лише звернутись із відповідними заявами до органів Держземагентства. А там доволі часто не помічають, що виділена земля не єдиним масивом, а новоспечені фермери не мають ні техніки, ні досвіду роботи. А саме на цьому акцентує увагу закон. Натомість зареєстровані фермери працюють у сільгоспвиробників, які й обробляють, начебто, фермерські ділянки.

Тож лише торік прокурорами було оскаржено в суді незаконні рішення про надання у такий спосіб понад 13 тисяч гектарів. Так, у Шепетівському районі було роздано 1,2 тисячі гектарів на території 14 сільських рад. Вартість їх становить 28 мільйонів гривень. Практично такі ж площі і за такою самою схемою роздали і в Красилівській РДА. Подібне відбулось в Ізяславському та Дунаєвецькому районах.

Може видатись дивним, але почастішала і така практика, коли площі роздавали ті, кому вони просто не належали. Робили це насамперед представники органів місцевої влади та самоврядування. Приміром, у Білогірському районі працівники райвідділу Держземагентства надали пропозицію в РДА, аби та передала в оренду одному з підприємств 250 гектарів земель вартістю понад чотири з половиною мільйона гривень. І влада це зробила, навіть не задумавшись над тим, що право надання таких земель райдержадміністрації не належить. Тож забирати землі назад довелось за допомогою суду. А чому посадовці Держземагентства давали такі сумнівні пропозиції, тепер розслідують в ході кримінального провадження.

Така сама чи то забудькуватість, чи то неуважність сталась і з депутатами однієї з сільрад у Кам’янець-Подільському районі, які надали фермерському господарству сімдесят гектарів землі вартістю півтора мільйона гривень, розташованих за межами населених пунктів. Хоч насправді розпоряджатись цим полем просто не мали права.

Але трапляється і таке, коли нові «власники» не обтяжують себе будь-якими формальностями і просто самі захоплюють землю. Такі факти правоохоронці можуть навести у половині районів області. Загалом тільки останнім часом виявлено понад дві з половиною тисячі гектарів самозахоплених земель. Чому влада на місцях так кволо протистоїть таким діям, сказати важко. Зате точно відомо, що через це місцеві бюджети втрачають значні гроші, які могли б отримати як орендну плату.

До речі, факти несплати коштів за користування землею теж не рідкість. Через «дармову» оренду до бюджету не надходять чималі кошти. Позови про розірвання договорів оренди земель державної та комунальної власності через систематичну несплату заявили прокурори Волочиського, Красилівського, Летичівського, Новоушицького, Полонського, Чемеровецького районів і обласного центру.

Приміром, у Хмельницькому рішенням міської ради три роки тому одному з підприємств було надане право постійного користування ділянкою рекреаційного призначення площею у два з половиною гектара. На ній планувалось будівництво спортивної споруди. Однак роботи так і не розпочались, і за оренду землі платити не збирались. Тож прокурорам довелось через суд повертати територію у власність громади.

Так само через суд розривали договір оренди на землю сільськогосподарського призначення у сто гектарів, який був укладений між Старокостянтинівською РДА та фізичною особою. За користування землею, яка коштує 2,8 мільйона гривень, орендар так і не спромігся заплатити. Мало того, замість того, щоб самому обробляти, передав її у використання одному з місцевих товариств без будь-якого погодження з райдержадміністрацією.

Одне слово, землі «гуляють» самі по собі так, наче на місцях ніхто не відповідає за те, щоб у цій справі був чіткий порядок. Чому так відбувається? Не важко здогадатись. Не беремось називати якісь офіційні дані, скільки отримає чиновник чи сільський голова за те, що поставить свій підпис у документі, який незаконно передасть землю в оренду. Їх немає. Тож можна лише здогадуватись, про який порядок цифр винагороди йдеться.

Зате закон передбачає цілком конкретні покарання за вчинення адміністративних корупційних правопорушень. Органами прокуратури області було складено 19 протоколів, пов’язаних із земельними відносинами. Усі вони розглянуті судами. Тож правоохоронна система працювала доволі продуктивно, бо винні таки були притягнуті до передбаченої законом відповідальності. Та в результаті всі дев’ятнадцять порушників, серед яких і дванадцять сільських голів, сплатили штрафи по 170 гривень. Їх було визнано винними у тому, що не повідомили своє керівництво чи сесію відповідної ради про конфлікт інтересів. Тобто про те, що вони приймали рішення про відведення у власність собі чи своїм близьким родичам земельних ділянок. Якби все вдалось — місцева громада і державний бюджет могли б зазнати серйозних збитків, як видно із наведених фактів. Ну, а якщо ні, то й втрати для порушника зовсім дріб’язкові. Зрештою, чому б за таку суму штрафу не випробувати удачу ще раз.

Хмельницька область.