До того ж в окремих моментах логіку побачити важко. Наприклад, за даними Головного управління статистики в Луганській області кількість штатних працівників у 2019-му мала тенденцію до зниження, і на кінець року становила понад 100 тисяч осіб. Водночас за минулий рік на Луганщині створено 3118 нових підприємств. Якщо припустити, що кожне з них взяло до свого штату хоча б одного працівника, то це вже понад три тисячі офіційно працевлаштованих осіб. Мимоволі виникає запитання: на яких засадах працюють наймані робітники — офіційних, тіньових? Що тут не так?

— Ситуація така, — пояснює директор Луганського обласного центру зайнятості Сергій Болотський. — На жаль, дані, які наводить Головне управління статистики, не завжди відповідають дійсності. У цьому разі, маючи свої методики, управління статистики проводить моніторинг на тих підприємствах, де працює понад 20 осіб, і саме вони вважаються штатними працівниками. А малі підприємства та ФОПи, де загалом працює від однієї до п’яти осіб, до статистичної звітності зазвичай не потрапляють. Водночас у своїх розрахунках ринку праці ми повинні користуватися і наводити тільки офіційну статистику. Отже, за цими даними виробничу діяльність у регіоні проводять 8343 підприємств, з яких понад 840 мають штат 20 і більше осіб. 332 з них — це бюджетні установи.

Далі Сергій Болотський звертає увагу ще на одну особливість. За результатами минулого року прийом працівників загалом здійснювало понад 4940 підприємств. Здавалося б, результат непоганий, але такий прийом у багатьох випадках був обумовлений насамперед плинністю кадрів. Тобто сьогодні підприємства працюють винятково залежно від замовлень, які до них надходять, та можливості реалізації продукції. Таким чином, прийом працівників відбувається за угодами цивільно-правового характеру та строковими трудовими договорами.

На жаль, кількість підприємств, які вели прийом робітників на нові робочі місця, помітно знизилася. Такі гіганти промислової індустрії регіону, як Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», Лисичанський НПЗ, Рубіжанський картонно-тарний комбінат та інші, працюють не на повну потужність і прийом кадрів майже не ведуть. Досить складна ситуація на вугільних підприємствах «Лисичанськвугілля» та «Первомайськвугілля». Попит на кадри тут існує, але постійна затримка заробітної плати відлякує робітників. Тож виходить певний дисбаланс: з одного боку, існує реальний попит на фахівців гірничої галузі, з другого — є серйозні проблеми з працевлаштуванням через несвоєчасну виплату зарплатні.

Саме тому одним з основних наповнювачів економіки області був і є малий та середній бізнес. Кількість таких підприємств у 2019 році зросла. Найбільш привабливими для такого бізнесу, як завжди, є торгівля та надання різноманітних послуг. Але тут зазвичай наймають робітників за цивільно-правовими договорами або використовують нелегальну працю.

За словами Сергія Болотського, з усіх повноважень службі зайнятості не вистачає функцій Інспекції з праці, тоді як питання легалізації зайнятості на сьогодні дуже важливе.

— Існують такі випадки, — розповідає він, — коли люди певний час перебувають у нас на обліку, але потім пишуть заяви з проханням зняти з нього без працевлаштування. Далі вони йдуть на те само підприємство, на якому ми пропонували вакансію, і працевлаштовуються там без оформлення. Через службу зайнятості таке зробити неможливо — тільки офіційне працевлаштування, але воно, вочевидь, не влаштовує роботодавця.

Як один з позитивних моментів Сергій Болотський відзначає той факт, що завдяки створенню ОТГ з’явилися нові підприємства комунальної власності, які були укомплектовані за рахунок служби зайнятості. Співпраця з громадами у цьому напрямі триває.

Луганська область.

Фото прес-служби Луганського обласного Центру зайнятості.