До кагатів із цукровими буряками в селі Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області добиратися важко. Викопані ще в жовтні солодкі корені досі в полі. Цей 150-гектарний масив — найвіддаленіший у сільгосппідприємстві імені Шевченка. На ньому років із двадцять не сіяли просапних культур, тож урожай зібрали дуже гарний, понад 700 центнерів з гектара з цукристістю до 18 відсотків.
Тишківський сільський голова Іван Пронич розповідає, що затримка з вивезенням буряків торкнулася ще трьох господарств району — у Поточищі, Чернятині й Вільхівцях, які уклали угоду про поставку солодких коренів із Чортківським цукрозаводом, що за 70 кілометрів від Городенки. Захід вимушений, бо місцева цукроварня торік не запрацювала.
Чортківські партнери зобов’язалися вивезти буряки з полів, і з жовтня почали їх копати й забирати. Цукрозавод за добу переробляє 6—7 тисяч тонн сировини «з коліс». Тобто буряки там не складують, а за новою технологією забирають одразу з фур. Вочевидь, там не сподівалися такої великої кількості солодких коренів, тож іноді машини стоять у черзі по кілька діб. Або ж буряки — у кагатах на полях, як то в Городенківському районі.
У Тишківцях завезли на польову дорогу з десяток машин гравію, щоб можна було добратися до кагатів. Передислокували з Чернятина, де вже вивезли сировину, автонавантажувач з металічним транспортером, що відсіває землю. Голова сільгосппідприємства імені Шевченка Роман Неміш каже: «Для вивезення буряків ми задіяли всю техніку, що є в районі. Витрати — пополам із заводом. Щоб забрати все вирощене, треба не менш як 200 ходок сорокатонних фур. Зараз майже нульова температура, солодкі корені витримують і до десяти градусів морозу. Але з кожним днем їх цукристість, а отже, й прибутки, падають. 
Керівник доволі обережно каже про претензії до партнерів із Чорткова щодо порушення термінів вивезення солодких коренів, бо діватися нікуди. Розраховуються на підприємстві вчасно, за давальницькою схемою: 72 кілограми цукру за тонну сировини в заліковій вазі при базисній цукристості понад 16 відсотків. Плюс меляса. Жом можна придбати без обмежень по 20 гривень за тонну.
Традиційно бурякосіючий Городенківський район дедалі більше здає позиції в цьому напрямку. Місцевий цукрозавод переробляв солодкі корені ще в 2012-му, але й тоді його посеред сезону зупинили, а сировину власники вивезли на інше переробне підприємство агрохолдингу «Мрія». Торік цукроварню наче готували до роботи. Коренеплоди з городенківських полів та з дочірнього підприємства холдингу «Мрія Карпат», яке орендує землі й за межами району, складували на заводському бурякопункті. Переробляти їх тут не стали, а все вивезли на іншу цукроварню холдингу, а між власниками та городенківськими сільгоспвиробниками тоді виникли ще якісь проблеми з фінансовими розрахунками, от і почали торік домовлятися із Чортківським цукрозаводом.
Хоча навесні, під впливом нових суспільних віянь, були великі надії на роботу Городенківського цукрозаводу. Він начебто в законсервованому стані, був майже готовий до сезону. Власники на контакт із місцевою владою і товаровиробниками йшли неохоче, обмежуючись запевненнями, що завод таки працюватиме. Натомість восени сировину з «Мрії Карпат» почали вивозити за межі району, на Тернопільщину, де агрохолдинг запустив два своїх цукрозаводи. Голови городенківських сільгосппідприємств, які виростили бурячки на своїх полях, наполягали на тому, щоб чинити цьому спротив і створити базу для роботи місцевої цукроварні. Адже вирощеного вистачало для її успішної роботи. Але підтримки від влади й громад не отримали. 
Наразі доля Городенківського цукрозаводу невідома. Він суворо охороняється. Власники спорудили на території бурякопункту потужний елеватор, зареєстрували ще кілька різних підприємств. Як стверджує міський голова Городенки Степан Яворський, до бюджету надходить лише плата за оренду 150 гектарів землі. Діяльність чи бездіяльність елеватора для городенківських податківців непомітна. В листопаді проводили його пробний пуск, працювати планують начебто з нинішнього року.
Івано-Франківська область.