Ліс завжди був улюбленим місцем відпочинку волинян. В області функціонує 655 малих і 123 великі рекреаційні пункти, на яких намагаємося постійно підтримувати порядок, усе це — коштом підприємств. За останні чотири роки збудовано 32 нові пункти рекреації.

Тема лісової галузі традиційно зберігає лідерські позиції у ЗМІ. Про роботу лісівників на Волині кажуть і пишуть багато позитивного, але все це відбувається у супроводі періодично озвученої критики. Очевидно, що в епіцентрі постійно перебуває начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр Кватирко (на знімку). Обіймає він цю посаду вже чотири роки.

Звертаємося до Олександра Михайловича з пропозицією про інтерв’ю — і вже наступного дня спілкуємося у його кабінеті.

Ярлики чіпляти легше, ніж щодень напружено працювати

— Олександре Михайловичу, привела мене сюди заява ваших опонентів, які вважають, що лісівники Волині мало роблять для розвитку галузі, працюють не відкрито, а тому мають місце зловживання. Про все це йдеться в заяві лідерів окремих місцевих осередків партій і громадських організацій до уряду з вимогою звільнити вас із займаної посади.

— Відповім на це коротко: аналізувати та оцінювати роботу лісівників повинні фахівці. Не голослівно, а згідно з отриманими результатами за основними критеріями діяльності. Щодо закритості чи відкритості роботи ви, як журналіст, краще оціните самостійно. Від себе лише додам, що у цьому напрямі намагаємося йти далі традиційного висвітлення у ЗМІ та співпраці з громадськістю. Активно застосовуємо всі можливі методи комунікації: вже третій рік проводимо звітні зустрічі у громадах, керівники підприємств виступають під час сесій районних і сільських рад.

Працюю в лісовій галузі сімнадцять років, можу порівняльно проаналізувати. Скажу, що нині дуже непросто. Економічна ситуація досить складна. І це за значного податкового навантаження та роботи підприємств за принципом самоокупності. Найгірше, що державній лісовій охороні причепили ярлик негативного героя. А якщо оцінювати реально, то очевидно, що все це не може бути так однобоко. Люди в нас працюють різні, як і в кожній галузі. Так, є негативні випадки. Але це не привід робити якісь узагальнювальні висновки.

Що стосується економічної ситуації, в якій ми опинилися. Сьогодні ринок деревини фактично відсутній, ціни знизилися, експорт закритий, податкове навантаження зросло вдвічі. Галузь на межі виживання.

Унаслідок падіння цін на продукцію майже на 30 відсотків і зниження курсу валют (експорт у нас становив 40 відсотків), ми торік втратили 60 мільйонів гривень. З таким балансом цін на ринку працювати рентабельно стає дедалі важче. Якщо в інших державах влада розуміє, що лісівникам потрібна підтримка в зв’язку з масовим всиханням хвойних, то в нас навпаки — податкове навантаження збільшили вдвічі. Як за таких умов можна розвиватися і модернізуватися?!

— А щодо зростання обсягів рубок, за які вас найбільше звинувачують?

— У 2017—2018 роках ми активно проводили суцільні санітарні рубки — як єдиний прийнятний в усьому світі метод боротьби зі шкідниками. Унаслідок цього було вирізано значні площі ушкоджених верхівковим короїдом лісів.

Оскільки мали справу із всихаючими насадженнями, роботи були низькорентабельні. Однак це було необхідно. Що могли — реалізовували, а звільнені площі засаджували новими лісами. Тобто був вибір: або дивитися на «красивий» сухостій, на якому розмножуються шкідники, або зрубати і створити молоді насадження, які через п’ять років будуть переведені в покриті лісом площі. У 2018-му ми заготували 1 мільйон 400 тисяч кубів деревини, а вже в 2019 році, у зв’язку зі зменшенням площ всихання, лісгоспи зменшили об’єми заготівлі на 200 тисяч кубічних метрів. Згідно з результатами інвентаризації є динаміка до зменшення площ осередків всихання, тож заготівля деревини відповідно знизиться ще на понад 200 метрів кубічних.

Ситуація складна не лише в нас. Всихання соснових насаджень стало проблемою фактично всієї Європи. Але європейські країни, в тому числі і сусідня з нами Білорусь, допомагають лісівникам із бюджету. Наприклад, Німеччина виділила 700 мільйонів євро, Білорусь знизила оподаткування на десять років. А в нас мало того, що закрили кордони, то тепер навіть за умови зняття мораторію на експорт ми не будемо конкурентоспроможними на європейських ринках із тією ж Білоруссю. Ми за цей час втратили покупця, фактично віддали його.

Німеччина переважно закупляла деревину, тепер — експортує

— Кордони закрили для кругляку?

— На експорт ділового лісу діє мораторій. Дров’яна деревина в таких умовах практично теж не реалізовується за кордон. Якщо запровадження мораторію на круглий ліс економічно ще можна виправдати прагненням розвивати власну переробку, то стосовно дров’яного сьогодні взагалі втрачено ринки збуту. Ніхто попередньо не зробив балансу сировини в державі: не порахували, скільки є у власній переробці, скільки можна реалізовувати за кордон, скільки потрібно збудувати нових деревообробних підприємств.

В усій Європі надлишок сировини експортується. Сьогодні Німеччина у зв’язку із всиханням хвойних експортувала до Китаю п’ять мільйонів кубометрів деревини. Там, як і в нас, здійснюють зачистки вражених шкідниками соснових насаджень. В Європі дерева намагаються зрубувати ще до того, як вони втратить ділові якості, щоб мати економічний зиск для держави. У нас такі дії спричиняють хвилю обурень. А який матимемо результат від цього, ніхто не аналізує.

Сьогодні на Волині фактично 16 відсотків лісу — заповідний. Є підприємства, де заповідники займають 30—40 відсотків території.

— Відомий Цуманський лісгосп...

— На сьогодні від цього лісгоспу залишилося 10 відсотків. Решта лісів перейшло у відання Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща». На цей рік лісгоспу не погодили санітарних рубок, лімітів не підписали. Тож сьогодні в Цумані сто людей залишаться без роботи. Державного фінансування немає, і якщо раніше Цуманський лісгосп заготовляв сто тисяч кубів, то на 2020 рік йому залишилося лише дев’ять тисяч. Є колектив, є потужності, але ситуація склалася так.

— Що в даний момент потрібно зробити, щоб підтримати галузь?

— Зрозуміти, що це стратегічна для держави галузь, і відстоювати відповідні позиції.

— Олександре Михайловичу, що зроблено в лісгоспах області для нарощування власної переробки?

— За минулі роки ми провели модернізацію. Встановили три нові лінії з переробки в Любомльському, Камінь-Каширському і Старовижівському лісгоспах. Інвестували в це понад 30 мільйонів гривень. У середньому вихід пиловника від однієї такої лінії на рік — майже 16 мільйонів гривень. Тобто нарощуємо власні потужності. Сьогодні на переробці зайнято приблизно 700 робітників. Є 14 деревопереробних цехів. За 2019 рік ними виготовлено продукції більш як на 450 мільйонів гривень.

Для того, щоб зросла додана вартість, у п’яти лісгоспах працюють сушильні камери, які сумарно висушують за місяць до трьох тисяч кубічних метрів деревини. Переважно переробляємо низькосортну деревину, з якої отримуємо заготовки на європіддони. А високі сорти виставляємо на аукціони.

Покращилися умови з охорони праці. У всіх цехах облаштовано душові, роздягальні, приміщення обігріваються. Проведено ремонти на всіх лісокомплексах, оновлено автопарк. Закуплено майже 80 автомобілів для лісової охорони.

Гарними словами ліс не відновиш

— Чим насамперед живуть лісогосподарські підприємства?

— Традиційно — лісом, його відновленням, створенням якісних насаджень. За 2019 рік було проведено лісовідновлення на площі 6800 гектарів: лісових культур посадили 2600 гектарів і природне відновлення — 4200. Нових лісів ми в 2019 році створили 14 гектарів на лісових галявинах. Сьогодні лісівники готові садити більше, але під це не виділяються площі. Коли головою ОДА був Борис Клімчук, тоді відбувалася активна передача земель під заліснення. З того часу є розпорядження на дванадцять тисяч гектарів. Але процес не мав логічного завершення. Вдалося реалізувати задумане на п’яти тисячах гектарів, які ми заліснили, доглянули, перевели в покриту лісом площу. Проте через певні прогалини в законодавстві тепер маємо ситуації, коли ці молоді ліси розкорчовуються фермерами, які беруть в оренду землі.

Питання порушувалося на різних рівнях. Проте досі залишається невирішеним.

— Особливість лісової галузі ще й у тому, що ви даєте робочі місця там, де ніхто більше практично їх не створює, це переважно поліські села.

— На сьогоднішній день у нас 2700 працівників. Здебільшого це сільське населення. Галузь консервативна. Маємо 144 лісівничі династії, чим пишаємося. На наших підприємствах працює 294 багатодітні родини.

— Бажання йти вперед не зникає через постійні викиди критики?

— Критика повинна бути, але об’єктивна. Тоді вона стимулює до роботи, десь стримує. Коли лише хвалять, людина перестає розвиватися. Але не можна лити один тільки бруд. Найголовніше, що ми сьогодні кожну весну садимо культури, доглядаємо, охороняємо ліси, утримуємо пожежну охорону, ведемо боротьбу зі шкідниками. Оце основне. А те, що життя нелегке, що не все вдається, — це все змінне. Мають настати і кращі часи. Ми в це віримо.

Розмову записав Максим СОЛОНЕНКО.

Фото прес-служби ВОУЛМГ.