На знімку: похорон Василя Мойсея в Луцьку 23 лютого 2014 року.
Фото автора.
Революція Гідності — це не лише Майдан Незалежності й вулиця Інститутська в Києві, це — і сотні Майданів, які повстали по всій Україні. На одному з них, Театральному майдані Луцька, де впродовж листопада 2013-го — березня 2014-го вирували пристрасті, де місцевий люд підтримував своєю небайдужістю головний Майдан країни, пощастило багато часу провести й автору цих рядків. Були моменти обнадійливі, були й трагічні, коли в столиці один за одним гинули борці із диктатурою.
Про той уже давно минулий час нагадують сотні знімків. Це — вже історія. Найболючішими були лютневі дні 2014-го, коли в Києві розпочалися масові розстріли майданівців. У той важкий час на Театральному майдані в Луцьку формувалися загони добровольців для поїздки до Києва, збиралися теплі речі і продукти для підтримки побратимів. Уночі, як колись на Січі, тут палали вогнища. Своєрідним штабом луцького Майдану став міський Палац культури.
На Театральному майдані, на стенді неподалік кафедрального Свято-Троїцького собору, 22 лютого вивісили фотознімки загиблих волинян. Біля них день і ніч горіли лампадки і свічки, полум’яніли червоні та жовті гвоздики, троянди, люди не соромилися сліз. Запам’ятався вірш поетеси Ольги Ольхової «Небесна Сотня», написаний 21 лютого 2014 року під враженням від подій у Києві. А 23 лютого, здавалося, весь Луцьк вийшов на похорон волинянина Василя Мойсея, який загинув на барикадах у Києві три дні тому. Такої величезної жалобної ходи місто ще не бачило. Поховали Василя, якому було на той час лише 22 роки, на Меморіалі «Вічної слави» поруч із могилами воїнів Другої світової війни. Плакало того дня небо в Луцьку, ридали люди. Сьогодні на могилі Василя Мойсея стоїть пам’ятник, а поруч із ним — монумент Героям Небесної Сотні. Доріжка до них не заростає травою.
Розпочата нашим північним сусідом війна на Донбасі стала ще одним лакмусовим папірцем на патріотичність українців. Сотні вчорашніх майданівців стали в лави добровольчих батальйонів, щоб захистити Вітчизну. Серед більш як 250 волинян, які загинули на сході, боронячи рідну землю, багато й тих, хто пройшов загартування на Майдані. Слава всім живим і мертвим героям зими 2014-го, вічна пам’ять тим, хто поліг за нашу свободу.
Волинська область.
Небесна Сотня
Мій тихий Боже, як ніколи тихий,
До тебе в небо, в хмари, в небеса,
До Твого раю, де немає лиха,
Ідуть з Майдану Ангели Христа.
Ідуть до тебе воїни беззбройні
У камуфляжі, касках, у крові,
Ангели-воїни сміливі й безборонні...
Ідуть до тебе вчора ще живі.
Так густо пахнуть димом їхні крила,
І в кіптяві обличчя золоті,
Нам відпускати, Боже, їх не сила,
Небесну Сотню — воїнів твоїх.
Молитві вслід ми просимо без страху
На залишках зруйнованих в’язниць,
Якщо існує найгучніша кара —
Зішли її на голови убивць.
Ольга Ольхова.
21 лютого 2014 року.
