На знімку: Ігор Лисий, Дар’я Вандоляк (ліворуч) та Дарина Коваль.
Чота — один із найменших підрозділів у війську. Протягом чотирьох років на війні та від її наслідків полягло шістнадцятеро конотопців, і їхню пам’ять увічнили у книжці.
Розповіді про героїв записали вихованці гуртка «Юні журналісти-краєзнавці». Вони зустрічалися із рідними та друзями бійців, їхніми батьками та шкільними вчителями. Видали книжку у рамках проекту «Пам’ятаємо героїв», який підтримується та фінансується виконкомом Конотопської міськради.
— Участь у проекті мені запам’ятається надовго, — ділиться одна із юних авторів видання Дар’я Вандоляк. — Найбільше мене вразила історія Михайла Сусла. Коли розмовляла з його сестрою, по-справжньому щеміло серце...
Михайла не брали до армії через слабкий зір, але він усе-таки добився свого і став військовослужбовцем. В АТО пішов добровольцем, воював у складі батальйонів «Айдар» і «Азов». Загинув у березні 2015 року біля селища Піски.
Інша юна журналістка, Дарина Коваль, також зізнається: працювати над текстами було дуже важко емоційно, бо, зустрічаючись із рідними героїв, приймали на себе часточку їхнього болю.
— Та все ж, гадаю, ми разом зробили добру справу, — додає дівчина. — Тому хочу подякувати всім, хто погодився із нами співпрацювати.
Заступник директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності Антоніна Пипко вважає, що видана у Конотопі книжка по-справжньому унікальна. Її неповторність і особлива цінність у тому, що ініціаторами та головними авторами збірки стали діти, котрі працювали не з примусу, не за гроші, а від щирого серця.
Упорядкував видання Ігор Лисий. Він — відомий журналіст, працював у місцевих та обласних виданнях, а тепер ось уже сім років керує гуртком «Юні журналісти-краєзнавці» на Конотопській станції юних туристів.
— Навесні 2018-го мені подарували книжку «Героям слава», — каже Ігор. — Там були розповіді про уродженців Сумщини, у тому числі і про наших земляків із Конотопа та Конотопського району. Приніс те видання та показав дітям, і хтось із гуртківців, уже точно не пам’ятаю хто, озвучив цю ідею: зібрати та опублікувати більш ґрунтовні матеріали про наших героїв. План сподобався всім. Поділилися ним зі старшими колегами, від яких залежала його реалізація. Ніхто не був проти, але були такі, хто сумнівався: чи подужають діти таку серйозну справу?
Ігорю Лисому проект сподобався ще й через те, що, серед іншого, давав змогу залучити гуртківців до справжньої журналістської роботи. Взяти змістовне інтерв’ю непросто, для цього потрібні комунікативні навички, а при компонуванні тексту — тонке стилістично-мовне відчуття. Але до роботи чомусь долучилися виключно представниці прекрасної статі — окрім уже згадуваних нами Дар’ї Вандоляк і Дарини Коваль, ще й Катерина Гайдай, Катерина Попок та Діана Тихоненко. Пізніше, окрім членів гуртка юних журналістів, над книжкою працювали ще й учні кількох шкіл Конотопського району. Робота зайняла півтора року.
Героями видання стали шістнадцятеро земляків.
— Більшість із них загинули безпосередньо у боях, — каже Ігор Лисий. — Хтось вижив на полі бою, але потім помер від отриманих на війні ран і хвороб. Ми не стали ділити їх на одних та інших, бо всіх об’єднує одне: герої поклали свої життя за Україну.
Сумська область.
Фото надано автором.
