"Іспанська хвороба", котра вирувала у світі майже століття тому і забрала життя приблизно двох десятків мільйонів жителів планети, не оминула тоді і теперішню Хмельниччину. "Подільські газети з вересня 1918 року регулярно подають жахливі вісті про епідемію. Лікарі губернії були розгублені: медичні заклади переповнені, як протистояти хворобі – невідомо. Люди почали рятуватися самотужки: обтирали хворого ропою з солі, годували часником. Дехто лікувався самогоном. Але це не допомагало... Лише навесні 1919-го хвороба сама відступила", – розповів краєзнавець Сергій Єсюнін. Він оприлюднив і уривки з публікацій того часу.
Так, журнал "Село" повідомляв, що лікарі не можуть зрозуміти, чи це прийшла нова хвороба, чи це добре відома інфлюєнція, на яку вона схожа. Як лікувати її, вони не знають. Найбільше хворих у селах, де щодня гине по кілька людей. "Зо всіх сторін селяни звертаються до Губернської та повітових управ за лікарською допомогою. Але щоб прийти на поміч селянам по всіх селах, де лютує "іспанка", потрібно декілька сот лікарів та тимчасових пошестних бараків на тисячі ліжок. Управи на Поділлі, як і на Україні, це не можуть зробити, бо немає коштів", – писало видання (мову оригіналу збережено).
Єдине, що могли порадити лікарі, – це спробувати убезпечитись від зараження. Тодішні заходи не дуже відрізняються від сучасних. Хворого рекомендували покласти в ліжко і давати йому легку їжу. А ще, як писали в журналі, "в хатах додержувати чистоту, слабих відділяти від здорових. При кашлі вони повинні затуляти хусточкою рота, плювати повинні в черибки з водою, котру щодня виливати в досить глубоку яму, котру зараз же треба засипати землею".
Через місяць з'явилась ще одна публікація, автор якої підмітив, що хвороба "бере великі жертви". При цьому найбільше страждає сільське населення, натомість у місті "дуже рідко хто вмирає".
Уже тоді було зрозуміло, що масова загибель селян пов'язана насамперед з поганою гігієною – "люди не знають, як доглядати за хворими та як охоронити від хвороби".
За три місяці пошесть не тільки не відступила, а лише набрала обертів. Той же журнал опублікував короткі звіти з сіл: "Село Іванківці Проскурівського повіту. Довгий час слабують в нас люди на "іспанку".
Село Чернятин Літинського повіту. В нас лютує "іспанка". Хоч і є земська лікарня, але лікар і хвершель самі заслаблі.
Село Польові Гринівці Проскурівського повіту. Лютує "іспанка". В некоторих селах умирають щодня 3–4 чоловіки".
І через століття схожість нескладно відшукати не тільки в тому, як протікає хвороба, як поводяться лікарі, і наскільки готова до епідемії медицина, але й в психологічних настроях населення. Приміром, як тоді пробували рятуватись горілкою та часником, так дехто не відкидає цих засобів і тепер. Хоча арсенал народних методів став ширшим – доповнився лимонами та імбиром. Звісно, подільські селяни про таке й не чули.
А ще Сергій Єсюнін зауважує, що тодішня преса звернула увагу на той факт, що люди почали вигадувати свої версії походження страшної пошесті. Зокрема, у Літинському повіті пустили байку, що "іспанку" видумали професори, щоби допомогти своїм синам, що сидять без роботи".
І в наші дні з'являються різні версії, котрі інколи виглядають не менш абсурдно. Так, Нетішинська міська рада повідомила, що пенсіонерка через Viber в спільноті одного з ОСББ поширила таку інформацію: коронавірус з'явився через розроблену кимось програму скорочення населення земної кулі до одного мільярда. І ще, мовляв, правоохоронці та лікарі умисно проводять вакцинацію, щоб заразити коронавірусом жителів міста.
За поширення такої неправдивої інформації, що під час карантину тільки посилює напруження в суспільстві, нетішинський поліцейський офіцер громади склав на пенсіонерку адміністративний протокол. Тепер вона може заплатити штраф або вирушити на виправні роботи.
У соціальних мережах неоднозначно прокоментували такі дії влади: хтось погодився, що не варто сіяти панічні настрої. А хтось вважає, що такий метод покарання надто жорсткий.
Якщо відкинути порівняння теперішнього рівня медицини і сучасних технологій із тим, що було на початку минулого століття, загалом мало що змінилось в поведінці і вірусу, і людей. Один залишається таким же малозрозумілим і важким для лікування. А хворі та лікарі стикаються все з тими ж проблемами – не вистачає медиків, ліків та лікарень.
У цій ситуації додає оптимізму, що сторіччя тому страшна хвороба як з'явилася невідомо звідки, так і зникла. Тож і ми сподіваємось, що хвиля коронавірусу згасне і залишить людство у спокої.
Хмельницький.
