Саме цього весняного дня 75 років тому в'язні концентраційного табору "Бухенвальд", що поблизу Ваймара в Тюрінгії, повстали проти гітлерівців.
Довідково. З 1933 по 1945 роки нацистська Німеччина та її сателіти створили тисячі таборів та інших об'єктів позбавлення волі (включно з гетто). Використовували їх для примусової праці, проведення антигуманних медичних експериментів, насильного утримання людей з понад тридцяти країy і для масових убивств... Згаданого дня були звільнені в'язні гітлерівського концтабору "Дора", 22 квітня – "Заксенхаузена", 29 квітня – "Дахау", 30 квітня – "Равенсбрюка", потім – "Освенцима" і "Майданека", "Маутхаузена" і "Штутгофа". Пощастило вийти на волю понад пів мільйону людей. Майже половина – колишні радянські громадяни, зокрема й вихідці з України.
Концтабори "Бухенвальд" і "Дахау" пройшов і житель Кіровоградщини, з Нової Праги Олександрійського району, Федір Плотнір. Слово Плотнір означає "зброяр".
"Народився Федір Миколайович Плотнір 3 жовтня 1918 року в Новій Празі в багатодітній родині хліборобів. У роки Другої світової війни став військовим техніком другого рангу 229-ї стрілецької дивізії 20-ї армії. Служив у піхоті. В боях під Вязьмою 1941 року дістав поранення і з пробитими легенями потрапив у полон. Пройшов кілька таборів на території Білорусії, а потім – Німеччини. Втік і дістався рідних країв, та під час облави фашисти схопили його і відправили до концтабору в Кіровоград. А звідти – в Бухенвальд...
"У "Бухенвальді" ув'язнений мав номер 35949. Він пригадував, як незадовго до згаданого повстання його в числі інших повантажили в ешелон і повезли – без їжі і води в бік Мюнхена, до концтабору "Дахау". Коли приїхали, сходили сніги. Дехто з полонених, не витримавши спраги, хапав жменями сніг, але таких німці відразу пристрілювали. Тоді Федір, ніби ненароком, навмисно впустив свою смугасту табірну "тюбетейку", наступив на неї ногою, а піднявши, довго висмоктував із неї вологу...
29 квітня 1945 року в'язнів "Дахау" звільнили війська союзників. Тому, після репатріації, Федору Плотніру довелося пройти так звану фільтрацію. Уже в радянському таборі під Уфою його довго перевіряли. Втім, згодом таки поновили офіцерське звання й дозволили повернутися до рідної Нової Праги", – розповіла краєзнавець, музейний працівник з Олександрії Ольга Божко.
Переживши кілька кіл нацистського пекла, у мирний час Федір Плотнір (на знімку) став співцем і літописцем минулого своєї малої батьківщини. Краєзнавчі доробки кавалера ордена Богдана Хмельницького, лауреата обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова ввійшли до авторських книг "Петриківські бувальщини" та "Новопразький літопис", які він видав на "остарбайтерські" кошти, отримані як компенсація від уряду Німеччини за свою каторжну працю в концтаборах "Бухенвальд" і "Дахау".
Серед його краєзнавчих відкриттів – встановлення місцезнаходження села Припутнів, де жив і помер козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні "Їхав козак за Дунай" Семен Климовський. Чимало знахідок він зробив і стосовно ще одного земляка – художника Григорія Честахівського, друга Тараса Шевченка. На березі маленької річки Мурзинки знайшов місце хутора Секретарівки – економії батьків славетного вченого Дмитра Чижевського.
Федір Плотнір також встановив місцезнаходження так званого Новопразького "Бабиного Яру", де в період окупації проводились розстріли євреїв та представників інших народів. За його ініціативи та його коштом там встановлений пам'ятний знак загиблим землякам.
Нині про Федора Плотніра (1918-2011 рр.) нагадує людська пам'ять і меморіальна дошка на будинку Новопразької дитячої музичної школи.
Кіровоградська область.
Фото Андрія Домаранського з Вікіпедії.
