Без Владислава Городецького, якого за оригінальність і вміння створювати архітектурно-ландшафтні комплекси називали «київським Гауді», Київ був би зовсім інший. Один з найвідоміших українських архітекторів, який народився 4 червня 1863 року на Вінниччині, прожив у теперішній столиці 30 років і спорудив тут майже тридцять будівель, серед яких справжні шедеври — Будинок з химерами (на знімку), Історичний музей, нині Національний художній музей, який ще називають будинком з левами, костьол святого Миколая, караїмська кенаса на Ярославовому валу. За проектом Владислава Городецького створено у місті, яке він по-справжньому любив, тож і прагнув зробити красивим, і чотири нові вулиці — Миколаївську (нині — Архітектора Городецького), Мерінгівську (нині — Марії Заньковецької), Ольгинську, Новий провулок (нині Станіславського) та Миколаївську площу — нині Івана Франка. Зодчий спроектував на цих вулицях і кілька будівель. Зокрема, меблеву фабрику Кімаєра з фешенебельним магазином на Миколаївській 13, де нині розташоване Міністерство юстиції України.

Найвідоміша у Києві будівля геніального архітектора — Будинок з химерами розташований майже навпроти офіційної резиденції Президента України, що по вулиці Банковій, 1.

Зведений «будинок-дивогляд», як називав його Максим Рильський, усього за рік — у 1902-1903-му у стилі модерн, ще два роки знадобилося на зовнішнє і внутрішнє оздоблення архітектурного шедевру. Реалізуючи проект, Городецький проявив себе не лише як романтик, новатор, а й людина підприємлива. У ті роки в цій частині Києва проводилися роботи із впорядкування доволі занедбаної території. Після того як на місці осушеного Козиного болота був зведений театр Соловцова, нині Івана Франка, ділянку землі на узвишші за театром виставили на міський аукціон за дуже низькою ціною. Будувати на кручі ніхто не ризикував, окрім Городецького. Для будівництва на крутому пагорбі він використав нову технологію і поставив споруду на 50 бетонних паль, забитих на глибину п’ять метрів. Це був перший дім у місті, збудований з використанням нового матеріалу — цементу. З нього й прикраси на фасаді будівлі, що з вулиці Банкової має три поверхи, а з боку театру імені Франка — шість.

Оздоблення фасаду і внутрішні інтер’єри вражають неповторністю й оригінальністю — у них відбилася і романтична натура зодчого, і його пристрасть до мандрів та полювання. Фантазія Городецького оселила на Банковій дельфінів і крокодилів, фасад прикрашають і велетенські жаби, морські гади, голови антилоп і носорогів, орли, що намагаються злетіти, слони, хоботи яких заміняють водостоки. Неповторний і внутрішній декор будинку — стіни однієї з кімнат відтворюють підводний світ із затонулими кораблями, а центр стелі прикрашає ліпнина у вигляді восьминога з щупальцями з морських раковин і зірок, рослин, розфарбованих у різні кольори і покритих перламутром, що спускаються майже до дверей. Ліпнина в іншій кімнаті — квітучі іриси — виконана у білих, ніжно-зелених та рожевих кольорах, у їдальні — алебастрова городина. У вітальні та в інших кімнатах встановлено печі, облицьовані чудовими кахлями. Всі груби справні, і їх можна топити хоч зараз. Будинок спроектовано так, що вранішнє сонце спочатку заглядало у вікна прислуги, полудневе — у робочий кабінет архітектора, а наприкінці дня — у вітальню.

Після Другої світової у Будинку з химерами розмістили лікарню ЦК КПУ і у стилі «ЖЕКарту» стіни з розписами зафарбували олійними фарбами. У 2003-2004 рр. під час реконструкції будівлі інтер’єри, як і паркет та скульптури на фасаді відновили. Нині «будинок-дивогляд» — Мала резиденція Президента, призначена для прийому закордонних делегацій.

Владислав Городецький будував не тільки в Києві, а й в Умані, Черкасах, Євпаторії, Тульчині, Житомирі, Сімферополі і навіть у селах. У с. Печера він звів костьол-мавзолей Потоцьких. Не бажаючи жити під більшовиками, у 1920-му він емігрував до Польщі, а потім до Ірану. У Тегерані український зодчий збудував шахський палац, залізничний вокзал, театр, готель.

Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.