Династія хліборобів... Не так часто можна почути сьогодні це прекрасне словосполучення. Ці два слова не просто назва чудового поєднання людських доль, вони наповнюють змістом прадавній образ сільського життя — хлібодайного, хлібосольного, вічного...

Ще недавно ПрАТ «Рівнянське», що в Новоукраїнському районі на Кіровоградщині, очолював Віктор Рускевич. Нині господарством керує його старший син Андрій (на знімку), який продовжує традиції новаторства та перспективного бачення розвитку сільського господарства.

В обробітку господарства 2,5 тисячі гектарів землі. Основний вид діяльності — вирощування традиційної сільськогосподарської продукції. А також, здебільшого — для потреб господарства, тут займаються тваринництвом, птахівництвом, городництвом. Але щоб розвивати різноманітні галузі АПК, потрібні не лише бажання, кошти і старанність. Чималу роль відіграють і обставини...

Аграрій з пасічником мають дружити

Сьогодні в суспільстві та громаді мають розуміти проблеми і сільгоспвиробників, переконані в господарстві. Бо від цього залежить не лише прибуток підприємства, а й розвиток території, де вони діють.

Андрій Рускевич, якому 28 років, має досвід роботи на землі, вживається в роль керівника, але часто йому доводиться долати труднощі, на які не сподівався і яких, на його думку, не повинно було б виникати.

«Найважче, коли тебе не чують. Хочеш зробити щось на краще, а люди цього не розуміють. Не розуміють, що той, хто веде свій бізнес відкрито, хто платить податки і намагається розвивати власну справу, прагне не лише власного збагачення, а й розвитку території, де живе і працює. Прикро...» — зауважує А. Рускевич. — От, наприклад, трапився в нас такий випадок. Один пасічник почав скандалити, бо в нього пропали бджоли. Винними в цьому він назвав нас і навіть чути не захотів про те, що ми ще й не розпочинали обробіток полів. Тим паче, що обробляємо ми поля дорогим препаратом «Маврік», високоефективним інсектицидом широкого спектра дії, який добре зарекомендував себе, бо не завдає шкоди бджолам. До того ж ми завжди повідомляємо в сільську раду про обробіток полів. Ну, а та, в свою чергу, ставить до відома бджолярів, якщо вони зареєстровані як такі.

Прикро, що той пасічник покричав і навіть не вибачився. А свою некомпетентність намагався перекласти на наші плечі. Ми ж розуміємо — нам із пасічниками дружити треба. Адже їхні бджоли несуть мед із наших полів, у той же час запилюючи наші культури. Ми добре розуміємо — скільки б добрив ми не вносили, але саме від цих комах відсотків на 20 залежить урожайність того ж ріпаку чи соняшнику...»

Лісосмуги потребують господаря

Свого часу колишній керівник господарства, депутат районної ради Віктор Рускевич активно переймався питаннями відсутності належного догляду і утримання лісосмуг. Йому надзвичайно боляче було сприймати масову вирубку дерев браконьєрами на території району і Рівнянської сільради зокрема.

«Маємо ситуацію масового знищення насаджень і утворення на їхньому місці стихійних звалищ. А добре відомо, що відсутність полезахисних лісосмуг призводить до вивітрювання і ерозії ґрунтів, спустошення сільськогосподарських угідь. До певного часу такі смуги відносилися до земель лісогосподарського призначення і фактично залишалися без господаря. Нині ситуація змінилася — внесено зміни до законодавства, яким регулюються питання надання в постійне користування або в оренду земельних ділянок під полезахисними лісосмугами.

Ми отримали можливість взяти в оренду лісосмуги, що поряд із нашими полями. На громадських засадах виставили там охорону, займаємось розчищенням. Основні дерева залишили, а поросль випиляли і найближчим часом візьмемось за її переробку — з тирси, щепи можна робити гранули. Також плануємо виготовляти субстрат — добриво для полів, додавши до відходів деревини іншу рослинну сировину та біологічні добавки. Варіантів використання хмизу дуже багато. Займаючись цим питанням, можна з упевненістю говорити і про додаткові робочі місця, і про забезпечення соціальної сфери та людей паливом.

Потрібно, щоб господар з’явився у кожної лісосмуги. Тоді, перш ніж піти туди випилювати столітні дуби і ясени, людина сто разів подумає. Крім того, варто вести мову не лише про збереження, а й про відтворення лісових масивів. Дуже прикро, що сьогодні 70-річний дуб спалюють як дрова, а чагарники розростаються. Розчистивши одну лісосмугу, можна забезпечити теплом цілу школу.

Ставки — справа не одного дня

ПрАТ «Рівнянське» орендує не лише земельні наділи і лісосмуги, а й ставки. Нині його працівники зайнялись розчищенням річки в центрі Рівного. Але й тут не все однозначно.

«Це — болюча тема, — стверджує молодий керівник. — Кілька років тому ми почали створювати в центрі села зону відпочинку. Вирвали очерет, найняли грейдера, частково розчистили водойму, зробили для зручності людей місточок, встановили дві бесідки, освітлення з ліхтарями на сонячних батареях... Хотіли робити стадіон. Уже й місцину до ладу привели. Але нас такими податками обклали, що ніякого стадіону не захотілось. Та й з людьми не завжди порозуміння вдавалось знайти. Не всі й не одразу розуміють, що від того, що ми всерйоз займаємось питанням наших водойм, у результаті виграє вся громада.

Так, нам цікаві ставки, бо думаємо про завтрашній день. Сьогодні всі говорять про цінність такого товару, як земля. А завтра такою цінністю буде вода. Вже сьогодні 70 гектарів гібридної кукурудзи в нас під крапельним поливом. Тому орендуємо ставки (орендна плата, знову таки, надходить до сільського бюджету). Два осушили, щоб поглибити їх і акумулювати там воду. Один вже заглибили до 2,5 метра, розчистили русло, розкриваємо нові джерела... Ставки не будуть без води. Але справа ця дуже затратна.

Лохина — ягода розбрату?!

А могла би бути ягідкою майбутнього, переконаний Андрій Рускевич.

«Ми хотіли взяти в оренду і береги. Гадали, що питання на місцевому рівні буде вирішено позитивно. Адже не можна не бачити всіх преваг, які отримали б не лише ми, а й уся громада. Так, ми б розширили свій бізнес. Але ж відтак з’явилися б і нові робочі місця, зросли б відрахування до місцевого бюджету.

На Сумщині є село, де в громади взяли 300 гектарів землі в оренду, створили 300 нових робочих місць і вирощують там лохину, малину. Бізнес має гроші, люди — роботу, громада — надходження. Чому ми не можемо це зробити? Механізм прозорий і зрозумілий: отримуємо в оренду прилеглі до водойм землі, створюємо робочі місця, отримуємо прибуток, сплачуємо до місцевого бюджету податки. І людям не потрібно буде на заробітки до Польщі їхати — збирати ту ж таки лохину. Проте... На сесії сільради всі одноголосно сказали «ні». Бо там... пасуться людські корови. Але ж це питання можна було б вирішити взаємовигідно.

Держава обіцяє підтримку тим, хто займеться ягідництвом, а земляки...». Після завершення процесу децентралізації на територіях залишатиметься ще більше податків. Хочеться сподіватися, що тоді створюватиметься, як кажуть, сприятливий клімат для інвестування коштів. І перспективи успіху тих, хто працює на землі, стануть перспективами успіху всієї території.

Фото автора.