Область із гордістю прозвітувала: першим у країні підприємцем, котрий отримав «Доступний кредит 5-7-9%» на свій стартап, став хмельничанин. Він створив екопідприємство з виробництва розпалювача вогню з волокон деревної вовни. На його розвиток і закупівлю обладнання Укргазбанк видав кредит в 1,3 мільйона гривень під 7% річних. Спочатку над проектом працюватимуть два фахівці, але в подальшому на підприємстві буде вісім чоловік.

Створення нових робочих місць дасть змогу знизити вартість кредиту до 5% річних. А Фонд розвитку підприємництва надав гарантію, яка покриє 80% суми кредиту.

Банкіри вже прокоментували цю подію як сигнал для всіх, у кого є цікава ідея, але не вистачає грошей для її втілення. У цьому разі все поєдналось — мрія, ідея і гроші.
Приваблива картинка, чи не так?

Яскравий старт — це ще не успішний кінець

Це лише початок бізнесової історії. І цікаво було б спостерігати, як розвиватиметься бізнес, чи справді на підприємстві знайдуть роботу нові працівники, чи вдасться продавати все вироблене і головне — які прибутки принесе.

На жаль, дати позитивну відповідь на всі ці запитання сьогодні не можуть тисячі підприємців, які так само з великим оптимізмом і надіями розпочинали свою справу. І всім їм держава теж обіцяла підтримку та допомогу.
Хмельничани Андрій і Катя на початку зими розпочинали свій невеличкий бізнес із такими ж яскравими мріями. А сьогодні вони у великих мінусах. Як бути далі, не знають.

Молоді люди не так давно отримали дипломи фельдшерів. Але працювати у медицині не захотіли через низьку зарплату. Закордонні заробітки їх також не приваблювали. Вирішили започаткувати свій маленький бізнес, котрий останнім часом був доволі популярним, — невеличка кав’ярня. Бізнес маленький в усіх розуміннях. Кав’ярня розмістилась у приміщенні буквально в кілька квадратних метрів. Але з першого погляду видно, що все в ній — від інтер’єру до меню, зроблено з великою любов’ю.

— Це не наша заслуга, а колишніх власників, — зізнається Катя. — Ми купили їхній бізнес. А приміщення, все обладнання — орендуємо. Та все склалось не на нашу користь — спочатку повний карантин, а після його послаблення така погана торгівля — за день буквально кілька відвідувачів. Можливо, далі щось налагодиться. Та поки що ми більше витрачаємо, ніж отримуємо.

Фінансово ця історія має такий вигляд: «купівля» бізнесу, тобто можливість продовжити справу колишніх власників, стала майже у вісім тисяч доларів. А для того, щоб оплатити оренду, треба щодня заробляти приблизно 1,2 тисячі гривень. Про власні доходи вже й мови не ведуть, бо нині виручка становить лише кілька сотень за день...

У такій ситуації чому б не скористатись усіма тими програмами підтримки, які пообіцяла держава? Та виявляється, для таких підприємців там мало що передбачено.
Погляньмо разом.

Від податків не втечеш

Серед карантинних податкових пом’якшень — скасування податку на землю та нерухомість і сплати єдиного соціального внеску. Але це лише на два місяці жорсткого карантину, далі — все як зазвичай. От тільки звичної роботи і стабільного прибутку немає.

Чи не найбільша податкова підтримка — скасування штрафів за несвоєчасну або неповну сплату ЄСВ. До кінця травня не діяла і низка штрафів за порушення податкового законодавства і не нараховувалась пеня. Та важко розцінити скасування каральних санкцій як реальну допомогу. Все це швидше для того, щоб не добити до кінця дрібних підприємців.

Те ж стосується і продовження термінів подання річної декларації про майно і доходи та відтермінування обов’язкового використання касових апаратів. Для підприємців це не допомога, а лише незначна поступка з боку держави. Та й вона недовговічна — строки минуть, і за все треба буде сплатити сповна.

Банківські кредити — це майже самогубство

А от за рахунок чого повинен вийти на прибутки бізнес, усе ще незрозуміло. Принаймні нашим кавоварам Каті й Андрію. Вони в очікуванні своїх клієнтів. А ті все проходять і проходять повз їхню кав’ярню. Так само, як і повз прилавки магазинів та торгові ряди промислових ринків. Попри зняття карантину там усе ще затишшя.

Купівельна спроможність населення настільки знизилась, що багато хто відмовляється навіть від необхідних покупок, а походи до магазину замість розваги, здається, відійшли в минуле.

Про те, як заманити клієнтів до кав’ярні, молоді підприємці думають увесь час:

— Улітку згодилися б холодні напої, — розповідає Катя, — але ми віддали нашим орендодавцям холодильник, бо взимку він був не потрібен, то нащо платити за оренду? А тепер он продукти зіпсувались. Що далі?

У такій ситуації прийнято радити: візьміть кредит і купіть холодильник чи будь-яке інше устаткування, що допоможе розширити асортимент. Справді, стільки розмов про доступні кредити...

Але на такі пропозиції молоді люди не ведуться. Якщо купівельна спроможність населення не підвищиться, їм не вдасться розрахуватись із кредитами навіть із мінімальними відсотками. І якщо тепер вони можуть просто закрити свій бізнес, то невиплачений кредит висітиме на них важким фінансовим тягарем довгий час.

Так розмірковують не тільки ці молоді люди, а тисячі підприємців, які займаються торгівлею і які становлять левову частку малого бізнесу. При теперішньому споживацькому попиті нікому не спадає на думку позичати гроші на закупівлю нового товару. Всі розуміють, що він може зависнути мертвим вантажем.

Їх так і не спокусила яскрава презентація програми «Доступний кредит 5-7-9%», бо вона не виводить із глухого кута. Приміром, в Ощадбанку повідомили, що з часу її дії в області було видано лише десять таких кредитів. Ще 17 заявок опрацьовуються банком. Але це крапля в морі малого бізнесу. Навіть попри те, що тепер розширили напрями кредитування і гроші дають не тільки на розвиток підприємництва, а й на рефінансування за раніше отримані кредити. Та чим закінчується позичання, щоб заплатити за позичене, вже всім очевидно. Навіть бізнесмени-початківці не хочуть потрапляти у той фінансовий капкан, у якому перебуває держава.

Що далі?

Із цього запитання для Каті й Андрія розпочинається і закінчується ледь не кожен день. Їх молодість надихає вірити в те, що все ще налагодиться. Але чимало тих, хто торгував десятиліттями, сьогодні готові відмовитись від цього заняття. Бо вони так і не доробились до будь-якої допомоги чи підтримки. Якщо служба зайнятості і виплачуватиме певну допомогу найманим працівникам, які не працювали під час карантину, то не їм, бо цим підприємцям ніхто і ніколи не платив зарплату.

Та й від служби соцзахисту не дочекаються виплат. Бо в час карантину вони були призначені на дітей певного віку, а якщо таких немає, то і грошей не дадуть...

Був час, коли підприємці просили у держави одне: залиште нас у спокої, і ми самі виживимо та викрутимось. Тепер уже й ця вимога навряд чи спрацює. Карантин переживуть не всі. Із нього вийде вже зовсім інший бізнес. І у нього будуть свої вимоги.

Факт

За даними обласного управління статистики, оборот роздрібної торгівлі в квітні порівняно з березнем зменшився на 26,7%, порівняно з минулорічним квітнем — на 20,4%.

Тільки цифра

Податкова служба зробить усе, щоб вийти на заплановані показники надходжень. Навіть у важкі карантинні часи хмельницькі податківці прозвітували, що сплата податків до бюджетів усіх рівнів відповідає минулорічному рівню — зібрали 4 мільярди гривень. Сума з ЄСВ становила приблизно 2 мільярди, і це навіть на 140 мільйонів більше, ніж торік. І тут нічого не вдієш, фіскали мусять наповнювати державну казну.

Фото автора.