Учасники урочистостей біля пам’ятного знака на місці бою в червні 1941 року частин Червоної армії з фашистськими військами.
На місці бою 24 червня 1941 року з гітлерівськими військами воїнів 135-ї стрілецької і 19-ї танкової дивізій, 1-ї артилерійської протитанкової бригади, біля села Мовчанів Локачинського району, встановили меморіальну дошку.
Меморіальна дошка воїнам-героям 1941 року.
На старих фото, зроблених того страшного дня фашистськими вояками, видно хлібне поле з підбитими радянськими танками. Дула гармат жодного з них не спрямовано на схід. Усі танки були підбиті в атаці.
На ранок 24 червня фашистські війська у складі танкової і двох піхотних дивізій, захопивши перед тим міста Устилуг і Володимир-Волинський, досягли району Локачі—Війниця. Ворог мав намір цього ж дня увійти й до обласного центру Волині — Луцька. Його сили на цьому напрямку становили майже 45 тисяч особового складу і 150 танків. Дорогу ворогу перекривали підрозділи другого ешелону 5-ї армії генерал-майора М. І. Потапова та 1-ї артилерійської протитанкової бригади генерал-майора К. С. Москаленка. І хоча ці частини Червоної армії поступалися силою підрозділам ворога, командування віддало наказ контратакувати німецькі частини.
Проте о 8-й годині ранку 24 червня танки та мотопіхота 14-ї танкової та 44-ї піхотної дивізій вермахту, підтримувані ударами авіації, випередивши радянські війська, пішли у наступ. Вони атакували 135-ту стрілецьку дивізію в лісі на північ від села Війниця і потіснили її на 5—6 кілометрів на схід до села Олександрівки (нині Мовчанів). Зосередженим вогнем гармат подальше просування ворожих танків було зупинено. Тільки о 13-й годині на місце бою підтягнулися давно очікувані для контратаки танки 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу генерала С. М. Кондрусєва. Але з району міста Рівне сюди змогло прибути лише 45 легких танків Т-26 та 12 бронемашин БА-10 зі 163 танків та бронемашин зі складу дивізії. Незважаючи на це, о 14-й годині всі наявні легкі танки та бронемашини 19-ї танкової бригади у взаємодії з частинами 135-ї стрілецької дивізії та артилерією 1-го протитанкового корпусу рішуче атакували ворога і змусили його відійти на попередній рубіж Локачі—Війниця. Але о 17-й годині фашисти, ввівши в бій середні та важкі танки Т-3 та Т-4, знову атакували радянські війська. В одній із контратак, перебуваючи на башті командирського танку з прапором корпусу, від осколка ворожого снаряду загинув генерал С. М. Кондрусєв. Саме цей епізод зображений на пам’ятній плиті, встановленій 22 червня 2020 року на місці бою.
Лише зазнавши величезних втрат технікою і бійцями, радянські війська відступили на 12—16 кілометрів у напрямку райцентру Рожище. У тому жорстокому бою під селами Війниця, Мовчанів (Олександрівка) і Холопичі було поранено командира 19-ї танкової дивізії генерал-майора К. О. Семенченка, полягли командири полків тієї дивізії підполковники І. Ф. Самсонов та В. В. Соколін, а також до трьох тисяч воїнів 19-ї танкової, 135-ї стрілецької дивізій та 1-ї протитанкової артилерійської бригади. Ціною свого життя вони на добу затримали просування ворога на схід. Можливо, саме ця доба допомогла згодом здобути перемогу.
Прикро, але більшість могил воїнів-героїв і досі залишаються невідомими. Лише кількасот загиблих учасників того бою покояться на меморіальному кладовищі в селі Затурці Локачинського району, ще одну братську могилу воїнів 135-ї дивізії вдалося віднайти й упорядкувати в лісі Губинського лісництва. Тож пошук невідомих захоронень триває.
На узліссі біля шосе Луцьк — Володимир-Волинський, де була могила генерала С. М. Кондрусєва (у 1949 році його перепоховано на Байковому кладовищі в Києві), за ініціативою обласної організації ветеранів України кілька років тому встановили хрест і огорожу. Туди ж підзахоронили останки кількох знайдених бійців. А 22 червня 2020 року встановили меморіальну дошку. До її виготовлення долучилися депутат облради Михайло Скопюк та депутат Верховної Ради України В’ячеслав Рубльов.
На врочистостях з цієї нагоди були присутні голова обласної організації ветеранів України генерал-майор у відставці Олександр Булавін, депутат Волинської облради Михайло Скопюк, голова Локачинської райради Володимир Мазурок, голова Локачинської райдержадміністрації Василь Бакун, голова Затурцівської ОТГ Володимир Потійчук, староста села Холопичі Василь Гутий, працівники Губинського лісництва, активісти обласної та Локачинської районної організацій ветеранів України. Поминальну службу за загиблими радянськими воїнами відправив настоятель Свято-Миколаївського храму села Холопичі Іван Квік.
Наступного року виповниться 80 років з часу нападу на Україну фашистських загарбників. Тож учасники заходу говорили про необхідність гідно вшанувати пам’ять тих, хто з перших днів війни боровся проти ворога.
Більшої уваги заслуговують воїни 5-ї армії, які не лише героїчно боролися на Волині, а й захищали Київ. Саме завдяки їхньому подвигу на початковій стадії війни вдалося виграти дорогоцінний час для мобілізації сил для відсічі ворогу. Меморіальна дошка, яка висіла колись на приміщенні колишнього штабу 5-ї армії (нині це будівля Волинського краєзнавчого музею), знову має повернутися на своє місця. Це данина шани всім воїнам, які загинули влітку 1941 року. Вічна пам’ять їхньому подвигу.
Таким зафіксували поле бою німецькі солдати.
Фото Максима СОЛОНЕНКА та з архіву авторів.
