Із досьє «Голосу України»

Олексій Петров (народився 29 травня 1976 р.) — український офіцер спецслужб, генерал-майор. Керівник департаменту контррозвідки Служби безпеки України (2017—2019). Начальник управління СБУ в Кіровоградській області (2019—2020).

Голова Закарпатської облдержадміністрації з 22 квітня п. р.

Заслужений юрист України. Кандидат юридичних наук.

Разом із дружиною Іриною виховують 5 дітей.

Згуртована, потужна команда

— Олексію Геннадійовичу, незабаром виповниться п’ять місяців, як очолюєте облдержадміністрацію. Час, зважаючи на динаміку подій, достатній, щоб проаналізувати пройдене. Тож що вдалося зробити з того, що намічали, а що ні, чому слід приділяти більше уваги?

— З того, що намічав, із військової практики та минулої роботи, розділяю роботу на три рівні: стратегічний, тактичний і операційний.

До стратегічного належать зоновані проблеми області, які є основними для розвитку. Соціально-економічні — важливі для добробуту населення. Далі — питання, пов’язані з екологією, розвитком туризму, підтримкою малого та середнього бізнесу, збільшенням пропускної спроможності міжнародних автомобільних пунктів пропуску на кордонах. Моя позиція — донести до Президента важливість та необхідність вирішення того чи іншого питання. Напевно, це зроблено. Також проаналізовано стан і глибину наявних проблем.

Перейду до третього — операційного — рівня. Мною сформована команда. Проаналізував і проревізував інституційну спроможність тих людей, з якими хочу працювати. Деяким подякував і попросив знайти інше місце роботи. До деяких я ще приглядаюся, проводжу аудит... Але загалом дібрана команда, в якій кожен займається своїм напрямом. Мною вибудовано систему доповідей. Можливо, ми не швидко рухаємося, але рух відчувається.

Тактичний рівень — це концептуальні питання, які за час перебування на посаді я ще не встиг осягнути, деталізувати основні пріоритети, розділяючи їх на окремі блоки. Проте ці програми мають бути концептуально вибудовані, як і програми регіонального розвитку. Аналіз та вивчення цих питань, а також пошук недоліків забирає багато часу. Нині ще немає можливості вникнути глибоко, оскільки працюю на всіх зонах одночасно. Я наразі аналізую програми: поводження з відходами, регіонального розвитку «21-25», розвою туристичної галузі тощо.

— Головне за нинішніх умов — оберігати населення від страшної й підступної недуги COVID-19. Що можете сказати з цього приводу?

— Вважаю, що ми пройшли перше випробування: згуртована потужна команда фахівців, вони загартовані (маю на увазі медиків), є розуміння того, як працює заклад охорони здоров’я в умовах реформування. Але реформа для нас була карколомним процесом. Ще хочу сказати, що, в принципі, держава не розгубилася — витримала таке серйозне випробування. Як і зокрема Закарпаття.

Ми справді порівняно з іншими областями західного регіону непогано тримаємося, в нас немає ще червоних зон. Ми перевели всі лікарні другої хвилі в лікарні першої хвилі, ми уклали з Національною службою здоров’я контракти. Працюємо.

Механізм роботи є, хоч би як нарікали наші опоненти (в тому числі й політичні), мовляв, усе «завалено». Ні! Хочу наголосити: все працює!

— Тут же: наскільки, на вашу думку, коронавірусна пошесть і спричинений нею карантин загальмували розвиток області — до прикладу, у найбільш перспективних і навесні та влітку найбільш дохідних галузях — туризмі та рекреації?

— Парадокс: туризм і рекреацію ця ситуація не загальмувала, а дала поштовх! Бо доходи від внутрішнього туриста збільшилися. А чи загальмували? Так, деякі галузі. Хоча третій місяць поспіль виходимо на стабільне перевиконання бюджетних планів! Навіть якщо зважати на жорсткі карантинні обмеження, які діють з травня, місцевому бізнесу, що сумлінно сплачує податки, треба щиро подякувати! Ось факти: за серпень — 130 відсотків виконання надходжень до держбюджету, 120 — до місцевого і 112 — від митниці. За час перебування на посаді я трохи переорієнтував і податковий блок, поспілкувався з органами місцевого самоврядування, до всіх апелював: маємо якісно збирати податки і належно їх сплачувати.

Малий і середній бізнес — це серце нашої економіки. (Адже в області немає серйозних індустріальних підприємств.) Саме малий і середній бізнес створює реальний сектор, за рахунок якого живемо. І влада зобов’язана максимально сприяти цим людям.

Додам: до всіх тих викликів, які пов’язані з паводками, з коронавірусом, область у червні-серпні йшла з випередженням сплати податків. А якщо б не було цих викликів?!.

Слід визнати: пандемія пригальмувала регіон. І якби її не було, ми би звітували про дуже непогані показники.

— Ви прийшли на цю високу й важливу управлінську та цілком цивільну посаду з контррозвідки СБУ. Тобто природно, що боротися з корупцією і контрабандою насамперед — річ для вас не нова... Тому й почали з «італійських бусиків»? І тому за останні місяці втретє змінено начальника митниці, тепер уже — і прокурора області, й викрито на корупції очільників департаменту охорони здоров’я?

— Є такий момент (усміхається. — Авт.) Але хочу сказати: то не моя заслуга, а виключно гарна робота правоохоронної системи.

Єдине, що відповідно до закону України про місцеві держадміністрації я здійснюю координацію роботи представництв органів місцевої влади, в тому числі і правоохоронних.

Мені близька їхня діяльність, і вважаю, що непогано розбираюся у деталях, тому ставлю відповідні запитання, на які отримую цілком конкретні відповіді. І мені дуже приємно, що працюємо як одна команда. Результати бачите, адже вони були пріоритетними.

Так само, як і з італійськими бусами. Це було моє доручення. І хоч би як дорікали, що я не мав права або перевищив повноваження, всіх опонентів відсилаю до закону про місцеві державні адміністрації, згідно з яким маю право і зобов’язаний координувати роботу правоохоронців. Я скоординував. Дав доручення. Поспілкувалися і домовилися про тонке місце — так зване вушко у голці, де можна «схопити» всю цю налагоджену корупційну систему. І правоохоронці відмінно спрацювали. Тому нині бачимо щоденний результат надходжень коштів до казни за сплату мита з тих бусиків.

Приміром, два тижні тому вже було переказано понад сто мільйонів гривень. Цим я «відбив» гроші на «Велике будівництво» — певну частку (усміхається). Це заслуга і перемога команди.

З митницею це не пов’язано. Там, до речі, нещодавно виявили контрабанду гаджетів на рекордні сто мільйонів!.. І суд майже на таку ж суму ще й оштрафував хитрунів... А кадрові перестановки на митниці — наслідок змін керівництва в Києві.

На дороги ще проситимуть у держави гроші

— Отже, «Велике будівництво». Якщо підбити проміжні підсумки?

— Здано п’ять шкіл (у Тернові Тячівського району не запустили через відсутність у районному бюджеті коштів на її утримання); здаємо також п’ять дитячих садочків. Частина споруджена з нуля, а де будівництво було тимчасово припинено — ми його завершили. Ще цього року запланували збудувати 37 нових амбулаторій, це центри первинної медико-санітарної допомоги, в 15 триває реконструкція. Це розвиток сільської медицини.

Стануть до ладу вісім спортивних об’єктів — стадіони, окремі закриті зали в школах. Ближче до жовтня — будуть здані.

— На ремонт і будівництво доріг виділяються великі кошти. Чи будуть освоєні завчасно?

— На місцеві дороги виділено 406 мільйонів. Більше половини — 246 мільйонів — уже освоєно. На державні виділено 4,2 мільярда — про них звітують у Київ, це напрям обласної Служби автомобільних доріг. До речі, вони другі сьогодні в країні за швидкістю освоєння.

Коли я прийшов на цю посаду, то місцеві дороги належали обласній раді і було виконано три(!) проценти робіт. Я їх перевів у підпорядкування ОДА — з усіма проектами. В дорогах теж є зонування, і в нас нині вже не червона зона, ми наближаємося до зеленої. У області тепер працюють настільки потужні фірми, що освоюють 5—10 млн грн за день! Тому нам знадобиться небагато часу, щоб усе виконати. І, сподіваюся, проситимемо в держави ще коштів...

— Незважаючи на всі труднощі, для закарпатців головне, щоб влада змогла забезпечити людей роботою вдома. Тим паче нині, коли виїхати працювати за кордон через пандемію практично неможливо...

— Відповім так: нині європейські країни потерпають через відсутність українських робочих рук. Навіть незважаючи на те, що Україна в їхньому категоруванні — у червоній зоні. Але все одно ухвалюють рішення, надають пільги, переваги і відкривають кордони, щоб наші люди їхали на роботу.

Зрозуміло: держава повинна забезпечити громадян достойною роботою в Україні. Я посилено працюю у цьому напрямі. Перше: сприяю створенню робочих місць. Сьогодні з підприємцями вели мову щодо цього. Друге: максимально притримуємо заповзятливість деяких фіскалів і контролерів, щоб не пересмикували свої гіпотези щодо того, хто законно чи незаконно працює.

Третє: намагаємося спростити надання ліцензій, сертифікатів і дозволів. Телефоную до Києва, пишу листи підтримки, щоб відомства надали можливість видачі всіх дозволів з використання надр, термальних і мінеральних вод, солі, газу... До речі, в області є один індустріальний парк у селі Соломонові біля Чопа. Він має начебто риси вільної економічної зони, дає преференції щодо відрахувань до бюджету. Тож хочемо розширити цей перелік. Написали листа — і народні депутати від Закарпаття нас підтримують — у Міністерство економіки, щоб надати більше податкових пільг. Щоб ми могли будувати підприємства на кордоні з Євросоюзом. І європейцям буде вигідно споруджувати тут свої виробничі потужності.

Відповідно, це — нові робочі місця та залучення наших фахівців, які вже пройшли відповідне навчання і здобули практичні навички в Європі.

«Я прийшов сюди політичним волонтером, прийшов служити людям!»

— Надзвичайно загострилася проблема відведення нових місць під сміттєзвалища і переробки твердих побутових відходів — особливо у гірських селах і райцентрах. Звідти через особливості рельєфу все стікає на низину, у потоки й річки... Ви цьому приділяєте багато уваги. Які тут знаходите шляхи вирішення?

— «Лупайте сю скалу»! Деякі шматки вже відпадають. Я б це назвав небажанням зрозуміти, наскільки шкідливий нині цей процес. Навколо наших сіл накопичено ці органічні та неорганічні відходи, які створюють небезпеку екосистемі. Бо та рідина, яка виділяється з-під них, забруднює поверхневі води, потім ту воду п’ємо ми і наші діти. А тоді нарікаємо, що у нас висока смертність, помирають малюки, багато вад при народженні...

Люди не хочуть нічого робити з тим сміттям, яке коло їх хати. Деякі громади готові виділити земельні ділянки для переробки, але потрібна дорога, електроенергія і багато іншого. Необхідні преференції від держави? Так! Але люди повинні знати і розуміти, що я працюю для них, щоб ставало чистим довкілля. Коли це буде автономна територіальна громада, ОТГ і рахуватиметься кожна копійчина (бо держава вже так не допомагатиме), то зрозуміють: витрати на вивезення сміття настільки великі, що вигідніше було б поставити сміттєпереробний і сортувальний завод!..

Отже, я лупаю скалу!..

— Будемо відвертими: вам дорікають за кадрову політику — мовляв, усі новопризначенці на ключові посади — з-за меж області, специфіку Закарпаття не знають. Також вакантні, зокрема, крісла директора департаменту охорони здоров’я і сім місяців — начальника обллісмисливгоспу. Та ще й не в усі райдержадміністрації призначені голови...

— Проблема з кадрами існує не тільки в нашій структурі, а й у державі.

Обллісмисливгосп — не наша відповідальність, це підрозділ центрального органу влади. Але за нашого сприяння питання зрушилося, проведено конкурс, і є переможець, який отримає відповідний наказ на призначення.

Щодо кадрової політики безпосередньо в ОДА... Я прийшов сюди політичним волонтером. Мені тут складно. У мене й зарплата нижча. Але хочу реалізувати себе на цій посаді. Відчуваючи велику відповідальність перед краянами, прагну втілити визначальні речі для області. Мрію про це. І цими ідеями заряджаю однодумців. Ми рухаємося єдино, дружно, згуртовано.

Усім, хто приїхав зі мною з Києва, я сказав: тут важко. До речі, й дорого жити, як у столиці. Але вони повинні були ухвалити рішення їхати зі мною — теж волонтерами. І знаєте, коли я це саме запитання ставлю місцевим кандидатам, то не всі можуть знайти відповіді. І мені здається, що всі ці пов’язані стосунки — родинні й бізнесові, комерційні й корупційні — все одно ввімкнуться. Тобто для мене це ризик. Тому дотримуюсь такої стратегії: зарекомендувати себе як чистий управлінець і очільник команди, яка не вляпається у будь-який корупційний скандал і не встрягне у проблеми. А вже потім я прийму рішення щодо можливості залучення і тих, хто має відповідний ризик — ризик залежності від зовнішніх обставин. До речі, я залишив двох заступників — Ігоря Шинкарюка й Ольгу Травіну. Ігор пішов займатися політикою, жодних питань до нього не було. Ольга — працює, вона місцева. Двох заступників я привів. У нас — баланс.

У департаменті охорони здоров’я — конкурс, в якому дуже мало охочих брати участь. Напевно, бояться відповідальності. Один із кандидатів сказав: «Це — електричний стілець. Навіщо мені потрібна перед виборами така посада?» Але нині визначено чотири особи, з якими проводитиметься попередня розмова, чи захочуть узяти участь у конкурсі.

Ще додам: прагну вибудувати такий формат взаємостосунків, щоб краяни зрозуміли: я найнята особа і маю на них працювати. Я повинен, як звучить назва партії «Слуга народу», служити їм. Я відчуваю відповідальність, яку на мене поклали закарпатці!..

— Чи можете назвати плідними стосунки з народними депутатами України від Закарпаття?

— Так, плідні, але робочі. Позаробочих стосунків у мене практично нема, тільки в розрізі спорту. Нещодавно в Хусті ми разом із Валерієм Лунченком бігли напівмарафон. Активно спілкуюся з представниками групи «Довіра» (Василь Петьовка, той же Валерій Лунченко, Роберт Горват, Владислав Поляк) і «Слуги народу» (Михайло Лаба, Ігор Кривошеєв, Анатолій Костюх і Андрій Жупанин).

Багато з пропозицій облдержадміністрації підтримують вони, а їхні плани підтримую я. І ми одне одного доповнюємо. Це і законопроекти, і євробляхи, і електричний транспорт, і в першому читанні — закон про поводження з відходами; і індустріальні парки — словом, активно працюємо у всіх напрямах. Незнайомий з Віктором Балогою і Нестором Шуфричем.

— Чим ви найбільше як людина задоволені на посаді очільника ОДА?

— Не сумую. Є можливість будувати задля розвитку громади концептуальні речі — без зовнішніх впливів, темників, чиїхось позицій. Але з командою. Задоволений, що краще, ніж п’ять місяців тому, люди ставляться як до незакарпатця (як тут називають, із-за перевалу, заперевального). Приємно, що нема такої жорсткої критики. Помилки мої і команди сприймають людяно, з розумінням того, що я їх визнаю сам. І ще хочу зазначити: бачу — є довіра.

Вів інтерв’ю Василь НИТКА.

Ужгород.

Фото прес-служби ОДА.