В останній день літа Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозгром), невідомо з якого дива, розіслало засобам масової інформації черговий прес-реліз. У ньому про те, що, мовляв, за даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, в Україні житлові будівлі оснащені лічильниками теплової енергії на 81,3 %, лічильниками гарячої води на 17,0 %, лічильниками питної води на 74,6 %.

Незважаючи на вимоги закону...

Незрозумілим для нас залишається, хто б пояснив: чому чиновники останнім часом холодну технічну воду, що подається населенню по трубах у містах централізовано, і то — не завжди, почали називати питною! Утім, залишимо це на їхній совісті і повернемося до документа.

«...якщо прилад обліку не встановлено, — просто-таки бідкаються міністерські чиновники, — мешканці оплачують послуги за встановленими нормами споживання, які є розрахунковими...». Тобто, значно завищеними, додамо ми.

Відтак наводиться пряма мова заступника міністра розвитку громад та територій України Наталії Хоцянівської: «...у житлових будівлях не забезпечено стовідсоткового обліку комунальних послуг, незважаючи на вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання...».

Хочемо, щоб читач запам’ятав ці слова. Тож повторимо ще раз: «...незважаючи на вимоги Закону України, не забезпечено стовідсоткового обліку...». Ми до них ще повернемося трохи нижче. А зараз зауважимо лише, що, виходить, не все, чого вимагає Закон, зокрема «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», таке вже обов’язкове для виконання. Що тут вдієш: не склалося! Всяке трапляється, правда?

Однак продовжимо цитування: «...заручником... ситуації є споживач, адже він оплачує послуги за нормами, які у більшості випадків є завищеними. Тому одним із пріоритетних завдань, які маємо вирішити — це питання обліку», — підсумовує заступниця міністра.

Далі — прописна істина, яка претендувала б на оригінальність, але такою не є, адже повторюється з року в рік, від дати до дати, кожним профільним міністром та усіма його заступниками. А щойно розгортається підготовка до проведення виборів, то й тема лічильників «у кожну квартиру» неодмінно випливає на передній план.

Але, виявляється, що «...для забезпечення 100 % обліку будівель вузлами комерційного обліку необхідні як додатковий час, так і фінансові ресурси. Першочергово необхідно встановити вузли комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води, адже саме послуги з теплопостачання займають у платіжці споживача найбільшу частку...».

Завершується документ обнадійливо і багатообіцяюче. Мінрегіон, мовляв, опрацьовує можливість внесення змін до законодавства та отримання з державного бюджету коштів для фінансування робіт зі встановлення вузлів комерційного обліку у тих будівлях, де вони відсутні. З цією метою здійснюється детальний аналіз ситуації з облаштування вузлів комерційного обліку теплової енергії та гарячої води у кожному регіоні України та визначається потреба коштів для їхнього встановлення протягом 2020-2021 років.

Підсумок заступника міністра Наталії Хоцянівської хоч і не оригінальний, але обнадійливий: «Рахунки мають бути реальними та враховувати лише ті обсяги тепла чи води, які фактично спожито...».

Бачите як! Цілком очевидні речі, озвучені міністерськими добродіями й добродійками набувають свого втілення? Поки що — на словах.

І незалежний регулятор обома руками — за!

Не можемо обійти увагою ще одну подію — місяцем пізніше — наприкінці вересня. Йдеться про круглий стіл на тему: «Соціальний захист людей похилого віку». Зібрання відбулося за участі представників центральних органів виконавчої влади, Пенсійного фонду України, Національної служби здоров’я України, сторін соціального діалогу, громадських організацій, наукових установ, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). З назви заходу, сподіваємося, зрозуміло, чим саме переймалися учасники.

За результатами аналізу, повідомила членкиня НКРЕКП Ольга Бабій онлайн-зібранню, незалежний регулятор бачить, що однією з основних проблем для вразливих верств населення є доступність комунальних послуг. Частка витрат на послуги постачання теплової енергії від середньомісячного доходу домогосподарства становить 11 %, в той час як для людей похилого віку такий показник складає майже 25 %, що є критично великим рівнем.

Далі про ситуацію із наданням субсидій, впровадження заходів з енергоефективності як з боку населення, так і ліцензіатів НКРЕКП, налагодження комунікації між надавачем комунальної послуги та споживачем, що стане основою для зниження фінансового тягаря для населення. Проте жодного слова про енергетичну бідність, від якої потерпає переважна більшість населення України. У цивілізованих країнах Євросоюзу, до речі, термін «енергетична бідність» визнано на державному рівні. Наші чиновники вдають, що навіть не чули про його існування.

Тут поставимо крапку в цитуванні членкині Нацрегулятора і спитаємо себе, а чи саме не «для зменшення фінансового тягаря для населення» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (пам’ятаєте, ми говорили вже про нього!), беззастережно прийняла постанову № 1344 від 02.11.2017 р. «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року № 2868»!

Чому не обстоювала права споживачів? Адже вона — Нацкомісія — незалежна! Ще один доказ, що виконувати можна не всі вимоги закону, а ті, які вигідні комусь...

А як насправді?

Згідно із прийнятою Постановою, із діючих структур тарифів вилучили витрати, пов’язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових, а докупи і індивідуальних засобів обліку води. Тож з кінця листопада 2017 року повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, що перебувають у власності фізичних осіб, лягли на плечі абонентів, за кошти яких здійснюється відтоді і понині.

І хоча той факт, що споживачі можуть самостійно обрати підприємство, яке уповноважене проводити повірку засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та яке внесене до Державного реєстру наукових метрологічних центрів, метрологічних центрів і повірочних лабораторій, жодним чином не полегшило життя громадян, яким напередодні місцевих виборів так стурбовані у Мінрозгромі та у НКРЕКП.

Та й, скажемо прямо, їх негусто. У всякому разі Центр комунального сервісу столиці пропонує для повірки лічильників води ТОВ «Укрсервісмонтаж ЛТД», а для заміни зіпсованих та встановлення нових ТОВ «Центр енергоефективних систем», у чому будь-хто, за бажання, може запідозрити зацікавленість чиновників.

Прояснимо. Якщо до листопада 2017-го ви знай платили собі згідно з лічильником за спожиту воду, цілком законно вважаючи, що настане час і водоканал здійснить повірку приладів обліку, адже все включено у тариф! Тепер ситуація змінилася. Відповідальність цілком і повністю лягає на населення, зменшенням фінансового тягаря на плечі якого так переймаються чиновники.

Хто не знає, повірка одного лічильника у одного з приватних підприємств, що його у Києві розхвалює та рекомендує Центр комунального сервісу (а чи це законно?!!), яке уповноважене проводити повірку засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та внесене до Державного реєстру наукових метрологічних центрів, метрологічних центрів і повірочних лабораторій, коштує 200—400 грн, заміна приладу — 860,00. До речі, в якомусь із нормативних документів натрапили на інформацію, що у разі виявлення несправності лічильника, плата за повірку не береться. Цікаво, хтось із киян у подібній ситуації отримав свої гроші назад? Ми не отримали. І ніхто нас про це, на жаль, не поінформував.

Уявляєте, яка то витончена і філігранна операція, що при тривалості повірки лічильника — при вільному доступі — триває 10 хвилин (так і в електронному листі від Центру комунального сервісу записано) коштує 400 грн! А от для внесення результатів повірки у програмний комплекс виконавців послуг, тобто ПрАТ «АК Київводоканал», КП «Київтеплоенерго», багатостраждальному населенню «потрібно обов’язково самостійно звертатись до відділення виконавців послуг та надавати відповідні документи для внесення до бази». Інакше, самі розумієте, без цього всі попередні кроки втрачають свій сенс.

Ніхто не гарантував полегшення

Окремо скажемо про таку дрібничку, як «способи отримання результатів повірки: особисто в офісі виконавця — безплатно, в відділенні «Нової пошти» — за рахунок клієнта...». Та ні, не подумайте: ми не проти. Тридцять гривень «Новій пошті» на тлі всіх тих витрат для бюджету кожного окремо взятого представника населення вже погоди не зроблять! Але, знаєте, зло бере, що кожен, кому тільки не ліньки, запускає свої загребущі руки у кишені багатостраждального «населення», зниженням фінансового тягаря на яке так переймаються на усіх щаблях влади.

Так і хочеться запитати, а як же з діджиталізацією? Чи ви забули, що живемо ми у вік електронної пошти, вайбера, вотапа та інших, даруйте на слові, месенджерів. Невже ж не може оператор виконавця робіт, нехай навіть за окрему й суто символічну плату, або навіть із вдячності до клієнта, що звернувся до нього, зробити приємне замовнику і внести дані про нього до реєстрів, баз та інших анналів.

До речі, що з цього приводу думає високоповажний і незалежний регулятор? Можливо, візьме на себе відповідальність і врегулює взаємини між споживачем, Центрами комунального сервісу, ПрАТ «АК Київводоканал», КП «Київтеплоенерго», підприємствами, які уповноважені проводити повірку засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та які внесені до Державного реєстру наукових метрологічних центрів, метрологічних центрів і повірочних лабораторій, а у областях з підприємствами, які виконують ті самі функції, що і перелічені вище.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.