Про критичну ситуацію, що склалася в Бобринецькій центральній районній лікарні (за результатами медреформи та у зв’язку з об’єднанням районів), місцеві медики повідомили на позачерговій сесії районної ради, на якій вирішувалося питання: кому передати районну лікарню — Бобринецькій міській чи Кетрисанівській сільській (?!) ОТГ.

У нас нічого немає!

В унісон із харківськими колегами, які на всю країну заявили про відсутність будь-яких матеріальних ресурсів для лікування хворих під час пандемії, лікарі Бобринецької ЦРЛ відверто розповіли, що в їхній лікарні ситуація така само. І що вони вважають себе заручниками медичної реформи та прокладкою між паралізованою медичною сферою і хворими, і взагалі не знають, як жити і працювати далі.

Ситуація змусила працівників закладу, медичного директора Ірину Миргородську, заввідділеннями Раїсу Кривеньку, Володимира Ксензова та Ігоря Стеценка, районного травматолога Григорія Михайленка, районного акушера-гінеколога Михайла Кривенького, старшу медичну сестру, голову профкому Аллу Деморацьку, юриста Ольгу Бабенко та економіста Валентину Тітаєвську залишити повсякденну нагальну роботу та вирушити на розбірки до влади (на знімку).

ЦРЛ — на межі виживання

Від сімейних лікарів у стаціонар людей привозять уже в тяжкому стані.

«Дайте нам чітку відповідь: кому ми потрібні в лікарні? Як нам лікувати хворих, зокрема — на COVID-19? Чому ми наражаємо інфекціоніста Ігоря Стеценка та його сім’ю на небезпеку? — запитувала депутатів і керівництво району Ірина Миргородська. — Лікарня не може лікувати таких хворих, адже, згідно з вимогами, мусить мати трьох анестезіологів, двох інфекціоністів і необхідне медичне обладнання. У нас — один анестезіолог, один інфекціоніст, таке-сяке обладнання. А новий апарат штучного дихання, на який збирали кошти благодійники, на стадії підключення. А хворих на коронавірус із Бобринця майже ніде не хочуть приймати на лікування. Відмовили в Кропивницькому, в Малій Висці... Погодилася лише Добровеличківська лікарня (за 160 км від Бобринця. — Авт.).

У нас майже нічого немає! Як нам лікувати хворих? Їх дедалі більше, і якщо така тенденція триватиме далі, то хворі на COVID-19 будуть і в парку біля лікарні, і біля «білого дому», де завгодно. Ми на межі відчаю».

«Ситуація з COVID-19, найімовірніше, довготривала, — зауважила Раїса Кривенька. — Але і крім нього є безліч хвороб, з якими до нас звертаються. Лише за один день у терапевтичне відділення перевели сім хворих із пневмонією, і ніхто точно не знає, чи є серед них хворі з коронавірусом. Попередню медичну систему зруйновано. Обурює те, що «первинка» (йдеться про сімейних лікарів. — Авт.) зайняла таку позицію: не направляти в лікарню хронічно хворих. Тож в лікарню їх привозять уже в тяжкому стані. Ви навіть не уявляєте, в якій ми ситуації: якщо хворий без грошей, нам зовсім немає чим його лікувати. Ніякі гроші за пацієнтом не ходять! Усе за рахунок тієї баби чи діда, які потрапили в лікарню».

Раїсу Кривеньку підтримав і Володимир Ксензов: «У лікарні вже немає концентраторів. Відділення переповнені хворими з пневмонією, а люди лікуються виключно за свої гроші. В кропивницьких лікарнях на наші дзвінки уже й відповідати не хочуть. У нас немає сил усе це терпіти і так лікувати. А в районі тепер два князівства (ОТГ. — Авт.), які все щось ділять».

Лікарі також розповіли, що жінці із коронавірусом, яку з Бобринця відправили лікуватися в Добровеличківку, потрібні гроші на лікування. А як до неї наїздитися родичам? Пацієнти ніяк не можуть зрозуміти: що ж це за реформа така, і що взагалі відбувається?

Тим часом і головний лікар Центральної міської лікарні Кропивницького, закладу, де лікують COVID-19, Олександр Артюх просить допомоги у лікарів первинної ланки (сімейних лікарів) і закликає проводити на їхньому рівні хоча б елементарні методи обстеження. Такі як КТ органів грудної клітини, ПЛР, ІФА. Бо «часто має місце ситуація, коли від тижня до десяти днів пацієнти перебувають на «первинці», а потім із погіршенням стану і не обстежені потрапляють до лікарні. Втрачається час, а в будь-якому захворюванні, тим більше інфекційному, це найдорогоцінніше», — зауважує фахівець.

На сесії райради депутати Сергій Бергер і Сергій Німенко нагадали, що Бобринецька районна рада довго не сприймала медичну реформу, і депутати погодилися запроваджувати її чи не останніми в області. А тепер, мовляв, за прорахунки нехай відповідає її ідейний натхненник у районі головний лікар ЦРЛ Лариса Семенюк. Якої на сесії не було.

Голова райради Олена Гадемська зауважила, що лікарня має заробляти гроші згідно з затвердженим прейскурантом на медпослуги. А сімейні лікарі отримують зарплату з Національної служби здоров’я України в залежності від кількості пацієнтів. Настільки відомо, їхня зарплата сягає 20 тисяч гривень.

Нині лікарі ЦРЛ не відмовляються виконувати свої обов’язки, і про свої скромні зарплати у п’ять-шість тисяч гривень навіть не згадують, проте, настільки ще вистачить їхнього терпіння? Вони навіть не приховують, що підшуковують іншу роботу: наші медики затребувані за кордоном, де про такі проблеми, як у Бобринці, і гадки не мають. Та і навіть у Кропивницькому міський голова пообіцяв для інфекціоністів та анестезіологів дарувати житло. А Бобринецькій ЦРЛ місцева влада навіть на ліки та найнеобхідніше грошей знайти не може.

Чи не задихнеться лікарня, доки триватиме цей «консиліум»?

Незважаючи на загальний негативний настрій, депутати райради все-таки дослухалися лікарів і виділили на боротьбу із COVID-19 200 тисяч гривень, хоча це — крапля в морі. А потім продовжили дебати щодо передавання первинної та вторинної ланок районної медицини. Причому — без участі головного представника інтересів громади — міського голови Бобринця Валерія Сніжка, позицію якого хотіли почути. У того знайшлися якісь інші нагальні справи.

Не вдалося почути думку щодо цього важливого питання і від райдержадміністрації — нібито керівника РДА Андрія Жилу чи його заступника не запросили на позачергову сесію заздалегідь.

Тож депутати тривалий час дискутували — переносити розгляд цього питання на період після 25 жовтня чи вирішувати його нині, бо людям треба лікуватися сьогодні, завтра, а не після виборів. Тим паче що депутати Бобринецької міськради на своїй сесії вже вирішили взяти на баланс лише Центр первинної медико-санітарної допомоги, тобто — «первинку». І хоч заступник міського голови Валентин Висоцький і запевнив, що міськрада, в разі необхідності, візьме собі і «первинку», і «вторинку», депутати в цьому дуже сумніваються.

Ще одне важливе питання — що буде з сільськими ФАПами, адже вони теж прикріплені до «первинки»? — запитує голова райради Олена Гадемська. З другого боку, в разі відмови міськради прийняти лікарню, аграрії району самі спроможні її утримувати, — запевнив депутат Сергій Німенко. Щоправда, для цього доведеться збирати гроші з усіх сільгоспвиробників. Ще один варіант — можливо, після виборів, зі зміною в депутатських корпусах обох громад, налагодиться співфінансування ЦПМСД і лікарні обома ОТГ. Хоча, як зауважила начальник фінуправління РДА Людмила Нестеренко, за чотири роки такої співпраці так і не було досягнуто.

Зрештою депутати районної ради вирішили до 1 січня 2021 року передати комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Бобринецького району» до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради, а КНП «Бобринецька центральна районна лікарня» — до комунальної власності міста Бобринець. Іншими словами, селу — ЦПМСД («первинка» із сімейними лікарями й ФАПами), місту — районна лікарня («вторинка»). Чи погодиться з таким рішенням Бобринецька міськрада — питання відкрите. А що з цього приводу скажуть люди — і думати не хочеться.

А поки районна й міська ради перекидають лікарню один від одного, як гарячу картоплину, лікарям, медсестрам, санітаркам потрібно щодня йти на роботу, мов на амбразуру, стикаючись із розлюченими хворими, ризикуючи і своїм здоров’ям, і здоров’ям своїх рідних і... чекати. Чекати, чекати... від кого? Чого?

Фото Віталія МОСКАЛИКА.