Йдеться про проект розпорядження Кабінету Міністрів України про схвалення концепції того формування образу. На сайті Міністерства у справах ветеранів України є відповідне повідомлення.
Сьомий рік триває російсько-українська війна. Тема захисників України, ветеранів АТО/ООС п’ять років була серед головних новин ЗМІ, у політичному порядку денному держави, підтримувалася на міжнародному рівні і жваво обговорювалася у соціумі. Останнім часом знизився градус актуальності теми. Це робилося нібито на запит більшості суспільства, яке втомилося від війни. Утім, незважаючи на цю втому, війна триває, армія захищає, а проблеми ветеранів потребують розв’язання — матеріального, соціального і морального.
І ось цей когнітивний дисонанс помітили у профільному міністерстві і розробили концепцію «героїзації образу захисника». Навіщо? Бо, «незважаючи на неоціненний внесок українських захисників, у суспільстві відбувається формування упереджено-негативного ставлення до ветеранів війни через висвітлення насамперед окремих негативних вчинків і замовчування позитивних подій». А таке упереджене ставлення соціуму до тих, хто пройшов крізь вогонь Донбасу, захищаючи Україну, мовляв, аж ніяк не сприяє їх реінтеграції до мирного життя, а ще «перешкоджає державі в реалізації ефективної державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, зокрема, при забезпеченні їх психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, зайнятості, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці». А далі розробники окреслюють мотивацію створення концепції: «Вказане спонукає державу до вжиття активних заходів з підтримання позитивного образу ветерана війни, формування у суспільстві поваги до них, а також до впровадження відповідної державної політики відповідно до цієї концепції».
При тому у частині обґрунтування не сказано, за яких обставин, чому і ким відбувається «формування упереджено-негативного ставлення» до ветеранів війни. До речі, у поясненні міністерства жодного разу не згадується, якої саме війни ветеранам створюватимуть позитивний образ. І лише перше речення, де згадується про збройну агресію Російської Федерації щодо України, дає орієнтир, що йдеться про ветеранів російсько-української війни.
Напевно, маємо радіти, адже нарешті є надія, що з’явиться державна політика, насамперед інформаційна, щодо тих, хто воював і продовжує протистояти російській мілітарній агресії на сході України. Але, судячи із запропонованих заходів реалізації концепції створення позитивного образу захисника, все це вже давно існує і впроваджується на рівні громадських організацій, волонтерів, проукраїнських ЗМІ... А щоб ця політика справді стала державною, окрім декларацій намірів, має бути політична воля, консолідація, чітка єдина позиція всіх гілок влади щодо російсько-української війни і ролі наших захисників у ній, а ще — відповідне фінансування. Проте у проекті концепції про гроші — кілька абстрактних рядочків.
Мовляв, її реалізовуватимуть «за рахунок та в межах коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством... Також можуть бути залучені фінансові можливості вітчизняних і міжнародних бізнесових організацій, фондів, неурядових організацій тощо». У контексті тотального дефіциту держбюджету на наступний рік, проект якого вже жваво обговорюється в експертному середовищі, навряд чи в ньому окремою статтею будуть прописані видатки на цю справді необхідну в умовах інформаційної війни кампанію.
