Це один з найстаріших заповідників України. Більша частина території Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України (ДБЗ) розташована в північно-східній частині дельти Дунаю в межах України на околицях міста Вилкове Кілійського району Одеської області. На сході ДБЗ межує із Чорним морем, а на півдні — з Румунією.

Загальна площа ДБЗ разом із протоками, внутрішніми водоймами, 2-кілометровою смугою акваторії Чорного моря й включеними в 2004 році ділянками становить 50252,9 га. Рішенням Міжнародного координаційного комітету програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» від 9 грудня 1998-го заповідник внесено до складу всесвітньої мережі біосферних резерватів у складі білатерального румунсько-українського біосферного резервату «Дельта Дунаю».

Тут дивовижна природа, а блакитне небо зливається з Дунаєм, який і отримав саме тут назву Блакитний Дунай.

Наукові співробітники заповідника ведуть активну роботу з охорони навколишнього середовища — флори та фауни.

За кількістю видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі. Досить повно тваринний світ представлено і на території Дунайського біосферного заповідника. Фауна риб заповідника нараховує 107 видів, що належать до 39 сімейств. При цьому в заповідних водах зустрічаються всі сім видів риб з Європейського червоного списку. А серед 32 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 15. Серед них і білуга — найбільша серед риб, що живуть у прісних водах. Особливу роль Дунай, зокрема й заповідна акваторія, відіграє для збереження чорноморських стад прохідних осетрових риб. Серед усіх річок Чорноморського басейну тільки в Дунаї ще зберігся їхній природний нерест.

Ссавці в заповіднику представлені 45 видами. Серед них сім занесено до Європейського червоного списку і 19 — до Червоної книги України. Для деяких з них, як норка європейська й лісовий кіт, угіддя дунайської дельти дуже важливі для виживання в європейському масштабі.

Така докладна розповідь про ДБЗ необхідна для розуміння його цінності й значимості для України і Європи. Останнім часом активізувалися дії людей, які мріють про перетворення європейської перлини на звичайну мисливську й рибальську базу для відстрілу тварин і лову реліктових риб. На адресу вчених посипалися звинувачення в незаконному будівництві, у порушенні заповідного законодавства України.

Директор заповідника Олександр Волошкевич очолює ДБЗ понад 25 років. За свідченнями людей, які добре знають його, він — справжній лицар охорони навколишнього середовища й битиметься за нього, не побоїмося цього порівняння, до останньої краплі крові. І він ніколи не допустить навіть найменшого кроку, спрямованого на знищення тваринного та рослинного світу заповідника.

Будівництво тільки під суворим контролем

Сьогодні в ДБЗ — чотири функціональні зони. Найбільш охоронювана зона суворої охорони або офіційно кажучи — заповідна зона. Це територія колишнього природного заповідника «Дунайські плавні» — смуга моря й земель уздовж нього площею 15134 га. Тут заборонена будь-яка господарська й інша діяльність, яка суперечить цільовому призначенню заповідника, відповідно й немає жодного будівництва. Саме ця зона й відповідає загальноприйнятому уявленню переважної більшості людей про заповідник як про щось недоторканне й заборонене.

Що ж стосується, наприклад, північної половини острова Єрмаков, то вона перебуває в зоні антропогенних ландшафтів, де найменші вимоги до режиму й можуть бути населені пункти, місця рекреації, традиційного природокористування тощо.

У таких зонах у Дунайському біосферному заповіднику є, наприклад, морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», судноплавний шлях гирлом Бистре, піщані кар’єри, сотні городів місцевих жителів тощо.

Наявність такого зонування і є головною особливістю саме біосферного заповідника, що відрізняє його від природного. Олександр Волошкевич вважає, що в 1992 році, коли розробляли Закон України «Про природно-заповідний фонд України», не можна було таким об’єктам давати термін «заповідник», а вжити, наприклад, термін «біосферний резерват», який широко використовується за кордоном.

Тепер же часто виникає плутанина, й навіть судові засідання щодо різних порушень у заповіднику доводиться починати з таких ось роз’яснень.

З 50 тис. га заповідника в його постійному користуванні (з наявністю держакта) перебуває менш як половина — 22,4 тис. га. Це зона суворої охорони й Стенцівсько-Жебріянівські плавні площею 7,2 тис. Другим великим користувачем є ДП «Ізмаїльський лісгосп» з його 11,5 тис. га.

Острів Єрмаков було повністю обдамбовано по всьому периметру і його природна екосистема деградувала. 2009 року було підписано Меморандум взаєморозуміння між Всесвітнім фондом охорони природи (WWF), ДБЗ, Кілійською райдержадміністрацією й ТОВ «Єрмаков» про ренатуралізацію острова, чому передувала велика роз’яснювальна робота й переговори з орендарем. Адже тут випасали кількасот голів худоби, а затоплення острова й вивезення худоби на материк спричиняло економічні збитки, і при цьому орендну плату за територію ніхто не скасовував.

Було знесено кілометр дамб у ключових точках, і навесні 2010 року острів було повністю затоплено. Його екосистема відновилася дуже швидко, нині це одне з найбагатших і наймальовничіших місць заповідника, і дедалі більша кількість туристів тому підтвердження.

Експрес-коментар

Сьогодні необхідно вживати екстрені заходи з порятунку українського Придунав’я. Одна з найголовніших проблем нині — перерозподіл стоку Дунаю на користь Румунії з низки причин. Кілійським гирлом проходило 70% стоку, наразі проходить 49%, а ці втрачені 40 куб. км води за обсягом відповідають восьми річним стокам Дністра. У величезному водосховищі Сасик, яке завдовжки 30 км і завширшки 11 км, — лише 0,53 куб. км води, тобто ми щорічно втрачаємо ось такі 75 Сасиків води. У результаті — порожні придунайські озера, проблеми з питним водопостачанням, зрошенням, рибальством, судноплавством, загибеллю північної частини заповідника тощо.

Або проблема кліматичних змін, чіткої тенденції опустелювання нашої Бессарабії й необхідності завчасної адаптації до неї народного господарства, насамперед сільського. Один окремо взятий депутат не зупинить кліматичні зміни, але є прекрасне гасло екологів: «Думай глобально, дій локально», — і тут дійсно треба і думати, і діяти. Виконуючи низку досліджень на нашій території, беручи участь у багатьох проектах, експедиціях, нарадах і відпрацювавши в дельті Дунаю 40 років, 26 з яких директором заповідника, я готовий до конкретних пропозицій.

Олександр ВОЛОШКЕВИЧ, директор Дунайського біосферного заповідника, кандидат біологічних наук, заслужений природоохоронець України.

Фото Дунайського біосферного заповідника.