Кілька років тому Ольга Скотар зі Шполи, що на Черкащині, вибирала у квітковому магазині подарунок мамі на іменини. Серед багатобарвного розмаїття її погляд привабила ніжна фіалка, яка здавна вважається символом скромності та краси. Вазон купила і порадувала неньку. Відтоді, буваючи у матері в гостях, милувалася щедрим біло-синім квітуванням фіалки і захотіла й собі таку ж.

— Вирвала кілька листочків із вазона і посадила, — розповідає Ольга. — Згодом натрапила в Інтернеті на оголошення про продаж живців цих квітів. Замовила — і всі вони вкорінилися. Брала живці і в знайомих. Поступово квіти заселили всі підвіконня будинку, а коли постало питання про розширення площі для рослин, чоловік Дмитро (на знімку разом з Олею) переробив на полиці велику стару шафу.

Нині у квітникарки налічується більш як 150 видів фіалок (їх ще називають сенполії). А коли мова заходить про кількість дорослих рослин і живців, то Ольга лише всміхається, уточнюючи: їх понад тисяча! А скільки точно — й не порахувати.

Минулого року фіалочниця спробувала розводити модні нині барвисті пеларгонії. Один за одним назбирала приблизно п’ятдесят видів рослин, які в народі частіше називають калачиками.

— Невдовзі ці розлогі вазони почали займати забагато місця, — пояснює вона. — Тож залишила собі кілька штук, а решту переселила на підвіконня рідних. Дарую їм також фіалки. До речі, вважається, що ці квіти примножують у домі затишок і благополуччя. А здатність фіалки вбирати негативну енергетику наповнює дім радістю, спокоєм і гармонією.

Про свої схожі на метеликів квіти Ольга може розповідати і розповідати. Серед улюблених сортів — «Райдужні відблиски», «Дрезден дол», «Літуаніка», «Магія кохання», «Щастя є», «Медео», «Оптімара Евер Грейс» та інші.

— Мені до вподоби сенполії з пістрявим листям незвичного кольору і з кучерявими квітами. Але милуюся й звичайними фіалками: кожна по-своєму гарна, — зізнається співрозмовниця. — Завжди очікую розпуску бутона, нетерпляче зазираю до рослини з пуп’янками по кілька разів на день.

Інколи можна почути, що фіалки не в кожного приживаються. На це у шполянської фіалочниці, як сама себе називає Ольга, тверде переконання, що найголовніше — їх любити і ставитися, як до живих істот. Є квітникарки, які не лінуються щоранку побажати доброго дня не лише членам сім’ї, а й квітам на підвіконні.

— Фіалки на полицях я понад дванадцять годин на добу підсвічую лампою денного світла. Майже всі вазони зволожуються з допомогою гнота — спеціальної нитки, через яку постійно проходить вода з живильними речовинами до горщика з рослиною, — ділиться Оля таємницями догляду. — Що стосується «діток» фіалок, то вирощую їх у пластикових чарочках чи стаканчиках з ґрунтом і в так званих зіп-пакетах (на застібках), що забезпечує ефект теплиці.

Ґрунт для фіалок готую за власним рецептом. Він має бути легким, торф’яним, з додаванням спеціального ґрунту для фіалок, щоб до коренів легко проходило повітря. І в жодному разі не варто брати звичайний ґрунт з городу. Інакше рослина може захворіти і не квітувати. Не люблять сенполії і холоду, тож зимової пори можуть мерзнути на підвіконні. Якщо господиня вчасно пересаджує свою дорослу рослину, фіалка віддячить здоровим виглядом і щедрим квітуванням.

Захоплення Ольги поділяє вся її родина. Разом із мамою спостерігає за квітами й старший синочок Ярослав.

Чоловіку Дмитру теж приємно, що дружина займається квітами. Коли після чергувань чи участі у ліквідації надзвичайної ситуації повертається додому — тут завжди гарно і затишно.

Нині Ольга Скотар перебуває у відпустці з догляду за дитиною. Менше року тому у сім’ї народився молодший синочок Іванко.

Шпола Черкаської області.

Фото з архіву Ольги Скотар.