Її територію було означено як «землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина і Таврія (без Криму)». УЦР з того дня стала повноцінним парламентом, а Генеральний секретаріат — урядом. Відновлення української державності з її тисячолітньою традицією пов’язано з іменами визначних діячів того часу — Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Петра Болбочана, Дмитра Дорошенка, В’ячеслава Липинського, Євгена Коновальця, Федора Лизогуба, Сергія Єфремова, Євгена Чикаленка.
Успішний агроном, видавець, публіцист, меценат української культури Євген Чикаленко, який народився 1861 року в селі Перешори Херсонської губернії, був одним з ініціаторів скликання Центральної Ради. Його пропонували обрати на посаду голови УЦР, та він відмовився на користь Михайла Грушевського. Навчаючись в Одесі в пансіоні англійця Рандаля, Єлисаветградській реальній школі, де сидів за однією партою з Панасом Тобілевичем, майбутнім актором Панасом Саксаганським, у Харківському університеті на природничому факультеті, Євген Чикаленко завжди говорив рідною українською мовою.
У 24 роки, ставши землевласником, він написав «Розмови про сільське господарство» у 5-ти книгах і п’ять років добивався видання брошур українською. Дозвіл на друк підписував сам міністр внутрішніх справ Росії, адже українська тоді була заборонена. Згодом власним коштом видає збірку «300 найкращих українських пісень», які зібрав ще в юнацькі роки, «Русско-український словарь» Уманця-Комарова, фінансово підтримував журнал «Киевская Старина», виплачуючи за найкраще написану історію України винагороду в розмірі 1000 крб, гонорари Д. Яворницькому, Б. Грінченку, М. Коцюбинському. Меценат створив при НТШ у Львові фонд допомоги письменникам, фінансував тижневик РУП «Селянин», пожертвував 25 тисяч крб для «Академічного Дому» у Львові, а у 1910 році придбав земельну ділянку в Алупці під пансіонат для українських літераторів, підтримував праві й ліві українські партії. А щоб не задихнутися в російській, власним коштом з 1906-го по 1914 рік видавав єдину на Наддніпрянщині щоденну українськомовну газету «Рада».
— Євгена Чикаленка, одного з найбагатших українців початку XX століття, називають спонсором Української революції 1917—1921 років, — каже заслужена діячка мистецтв України Марина Соченко, авторка портрета мецената (на знімку). — Саме йому належить широко відомий вислів «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені». Євген Чикаленко трепетно любив українську мову і все українське, шанував, цінував і підтримував, учив своїм прикладом теж так робити.
1 травня 1910 року у своєму «Щоденнику» він писав про Бориса Грінченка і його знаменитий словник, який видав теж власним коштом, таке: «Всім відоме значіння Б. Д. Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли, здавалося, український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство».
Просвітницький Центр національного відродження імені Євгена Чикаленка, який очолює науковець, народний депутат трьох попередніх скликань Юрій Гнаткевич, уже не перший рік виступає за перейменування площі російського графа Льва Толстого, який в українській столиці ніколи не був і ім’я якого у Києві носять аж шість топонімів — площа, три вулиці, провулок і станція метро, на площу Євгена Чикаленка. Діяч багато років жив поруч, в «українському кварталі», на теперішній вулиці Саксаганського, а його квартира була штабом українських рухів й ініціатив.
Ім’я мецената в радянську добу було під суворою забороною, але і в незалежній Україні, на вівтар якої Євген Чикаленко поклав усі свої статки й здоров’я, про нього мало знають. У березні 2018 року під час соцопитування на запитання «Чи знаєте ви, ким був Євген Чикаленко?» — «так» відповіли лише 15,1% респондентів, «ні» сказали 84,9%.
Як наголошують члени ініціативної групи з перейменування площі Льва Толстого, рішення комісії Київради з перейменування заблокували проросійські сайти під час громадського обговорення та голосування на сайті КМДА. Юрій Гнаткевич каже, що на пропозицію розповісти на всіх українських телеканалах про Євгена Чикаленка відгукнувся лише один канал — Newsone, де ідею з перейменування висміяли, а про мецената сказали «это какой-то агроном».
— Маємо усвідомлювати, що без національної ідеології культура та освіта продукують совок і невігластво, що в кінцевому рахунку працює проти української державності, — наголошує Марина Соченко.
Фото надано Мариною Соченко.
