Та в її родині, як і в більшості сучасних сімей, такого вже не практикували. Фах юриста й посада помічника нотаріуса до занурення в солодку минувшину також не спонукали. А от бабуся майбутнього чоловіка Андрія Ганна Дорошенко володіла цим ремеслом досконало. Старенька вже відійшла у вічність, але свого часу передала вміння випікати панянки, серед яких за формою справді є схожі на дівчат, онуці, тобто сестрі Андрія, котру також звуть Оксаною. У неї збереглися навіть бабусині жерстяні форми для такої випічки.
Тож коли з Андрієм побралися, перед Різдвом попросила родичку показати, як народжуються котелевські панянки. І сама прикипіла до них душею. Спочатку пекла так само, як це робили наші бабусі й прабабусі, прикрашала їх візерунками для рідні, найближчих людей. Їхнє захоплення смаком і зовнішнім виглядом того печива, звісно, надихало. Тим паче що з’явився на світ і теперішній головний дегустатор такої смакоти — синочок Серафим, якому вже п’ять років. Народження сина молоду жінку не «засмоктало» у побут, а навпаки, додало снаги та творчих сил. І водночас віддалило від згаданої канцелярської роботи.
Тим паче що якраз тоді запропонували набагато цікавішу — в тамтешньому історико-культурному заповіднику «Більськ». Він, нагадаємо, був створений 2005 року і став головним осередком досліджень відомого в Європі та світі Більського городища, на території якого понад дві з половиною тисячі років тому жили скіфи (саме тут, на переконання багатьох археологів, розташовувалося їхнє місто-держава Гелон). Тож попередню роботу залишила без найменшого жалю й почала працювати у заповіднику молодшим науковим співробітником.
Водночас активніше засівалося й щедріше родило поле для творчості. Поступово її, так би мовити, класичні, закорінені в народну традицію панянки доповнювалися авторськими коржиками, які прагнула освіжити власними емоціями, відчуттями, фантазією. Все те досить швидко випурхнуло із сімейного гнізда. Спершу як надіслані радше для забави друзям, знайомим світлини в соцмережах. А потім уже вони поширювали ту солодку красу, від якої важко відірвати погляд, по світу. З’явилися перші замовлення, зокрема й з-за кордону. І, звісно, постав вибір, чи не варто те солодке хобі перетворити на професію.
Однак у розмові з власкором «Голосу України» пані Оксана підтвердила безумовний пріоритет для неї роботи в заповіднику, якою вона, за її словами, просто «горить». А традиційні народні панянки і «Котелевський коржик», який став її авторським брендом із відповідним логотипом, залишаються улюбленим захопленням. Якихось особливих кулінарно-кондитерських відкриттів для господинь, які печуть подібні коржики вдома, пані Оксана не робить. Адже її панянки, коники, півники, котики, пташки та інші персонажі народжуються зі знайомих усім інгредієнтів — борошна, меду, цукру, вершкового масла, яєць. Спеції для них також використовує зовсім не екзотичні — корицю, цедру лимона, какао. Поливу готує з яєчного білка та цукрової пудри.
Головною особливістю панянок і коржиків від пані Оксани були і залишаються її розписи-малюнки. Передовсім тому, що вони заглиблені в автентичну народну символіку. Збагнути її, осмислити й щоразу по-своєму розшифровувати той генетичний код нації поспіхом ніяк не вдасться.
— Навіть невеличкий коржик розписую десь чотири-п’ять годин, — зазначає майстриня. — Та коли зовсім нещодавно напросилися на зйомку представники агентства Reuters, готуючись до зустрічі з ними, розмальовувала свою величеньку панянку 12 годин. Ні, не сиділа безперервно й із пальця нічого не висмоктувала. Просто ідея має народитися. Тож і ходжу з нею, як із майбутнім дитям, довкола якоїсь серцевини. Адже ніколи заздалегідь не роблю ескізів, не готую шаблонів.
Тому й немає в мене двох однакових коржиків.
При цьому кожен смаколик, незалежно від форми та тематики, близький авторці. Та особливо дорогі серцю ті, які стають сімейними реліквіями. Однією з них став коржик із зображенням дерева життя та берегинь, який разом із чоловіком пройшов фронтовими дорогами Донбасу. Там її Андрій захищав Україну від терористів і загарбників у складі 72-ї окремої механізованої бригади. Під час особливо запеклих боїв на Світлодарській дузі, в інших гарячих точках та завжди тепла часточка рідного дому біля серця слугувала йому оберегом.
Творчість молодої майстрині вже отримує заслужене визнання. Зокрема, започаткований нею проект «Обрядова випічка «Панянка» як елемент нематеріальної культурної спадщини на Котелевщині» став переможцем обласного конкурсу-огляду на визначення місцевого елементу нематеріальної культурної спадщини «Народні джерела Полтавщини». Водночас про авторський проект пані Оксани «Котелевський коржик» завдяки Інтернету, телебаченню дізнаються дедалі більше людей.
А буквально днями міжнародне агентство новин Reuters випустило ролик із відзнятим у Котельві процесом дивотворення панянки. Він — не лише про творчість Оксани Дорошенко, а, власне, про те, за чим нас, українців, пізнають у світі.
Полтавська область.
Фото з родинного архіву.
