О. Артемій Новіцький, Руслан Марцінків, Надія Підгурська.
Він розпочався із Божественної Літургії, яку відслужив Архієпископ і Митрополит, владика Володимир Війтишин, разом із настоятелем монастиря преподобним о. Артемієм Новіцьким, отцями Чину святого Василія Великого та запрошеним духовенством. Дійство транслювало обласне телебачення «Галичина», відбивалося на сторінках Митрополії, храму Царя Христа та міського голови у Фейсбуці. Так само єдналися в молитві українці з різних континентів.
Зі святковим вітанням виступив міський голова Руслан Марцінків, котрий запевнив у всебічній підтримці фестивалю та подякував організаторам за можливість спільної з усім світом коляди в непростий період. Привітали гостей і представники обласної влади.
«Дуже непросто було прийняти рішення про проведення фестивалю, адже карантин наклав свої обмеження, — акцентував Марцінків. — Однак і на початку війни в 2015-му у стінах цього храму молитовно єдналися колядою. Так і тепер, коли відправилися на онлайн-Різдво до різних країн. Це важливо — прославляти Христа спільно всім світом. Отож ідея набирає ще глибшого змісту».
Виступи камерного хору «Cantemus» церкви Царя Христа монастиря отців Василіян чергувалися із колядуванням у режимі онлайн хору «Покров» із Мюнхена. Далі наживо, приміром, фольк-гурт «Мажор» із Богородчан, та онлайн — Волинський хор і хор української Католицької Парафії Непорочного Зачаття отців Василіян із Бразилії.
Розмаїті були й два інші фестивальні дні. Наживо виступив колоритний колектив «Шпилясті кобзарі». Щемно колядували маленькі «Дзвіночки» з дитячої музичної школи №1 Івано-Франківська. На правах господарів — вокальний ансамбль «Жива вода» церкви Христа Царя монастиря отців Василіян. Онлайн долучилися колективи із Варшави, Тель-Авіва та Нью-Йорка.
Трепет і піднесення переповнювали слухачів, коли на імпровізовану храмову сцену вийшов Тарас Компаніченко зі своїм гуртом «Мала хорея козацька». Лунали дивовижні колядки минулих століть: латинські в перекладі на давню українську, лемківські співаники, із надбань Почаївської лаври, коли ще вона була «нормальною», як висловився Компаніченко. Коли ще не було поділу на конфесії. Нині богослови черпають зміст із цієї золотої доби українства. Перевершили всі сподівання пастирські пісні на слова та музику Григорія Сковороди. Воістину — місток між сучасністю і древнім українським родом.
Начальник обласного управління культури, національностей та релігій Володимир Федорак, очільниця міського відділу культури Надія Підгурська, ведуча фестивалю Христина Кобильчук коментували виступ кожного колективу. Й саме завдяки вдалому сценарію можна було із франківського храму, ніби перенестися до Києва, де колядували учасники Національної хорової капели бандуристів.
А звідти онлайн — до Канади, де колядками фестивальне дійство продовжили учасниці самодіяльного колективу «Коліжанки». Далі — франківський колектив «Інфінітум», снятинський — «Покутські візерунки». І знову мандрували — цього разу до США, де молитовно єдналися із Українським хором «Думка». Львів, Люблін, франківські «Галицькі передзвони». Воістину — безмежний, поза простором і часом, вияв шани Христу.
«Щороку відвідую фестиваль, — каже народна депутатка Оксана Савчук. — Неймовірно щаслива бути учасницею цього дійства. Івано-Франківськ направду став центром коляди».
«Коляду неможливо зупинити навіть карантином, бо вічне Боже слово. Найкращим ліком є молитва-спів — як терапія душі. Наш храм став малим Небом. Це для мене перший фестиваль, три дні пролетіли, як одна мить спільної молитви, коли ми звертали свої очі й душі до Творця. І стали трішечки кращими. Вірю, що Господь допоможе пережити нинішні випробування. Коли обмежені фізично — розширені рамки нашого серця», — мовив на завершення о. Артемій Новіцький.
Івано-Франківська область.
Фото надано організаторами.
