Цю вивіску недавно сором'язливо зняли, бо ж не можуть пташки смажити і ласувати шашликами.

Їх відлякали підприємці, які частують відвідувачів парку шашликами. За ними можуть зникнути і їхні гурмани, якщо дізнаються, якій небезпеці піддають себе тут, особливо наприкінці літа і початку осені. І йдеться зовсім не про отруєння м’яcними смаколиками, а про дещо іншу загрозу.

Раніше тут співали солов’ї, тепер — підпилі компанії

У фонотеці Волинського радіо ще й досі зберігаються мої записи пташиного співу, зроблені в травні 1985 року в Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки міста Луцька. Як витьохкували тієї весни солов’ї, як безупинно кували зозулі, як перегукувалися між собою іволги! Тоді, прослуховуючи в студії ці весняні мелодії наших пернатих друзів, не думав, що місце мого «звукового полювання» згодом стане знаковим для природолюбів.

Сьогодні воно називається орнітологічним заказником місцевого значення «Пташиний гай». Утворений за розпорядженням голови Волинської обласної ради народних депутатів № 18-р від 3 березня 1993 року, цей заповідний куточок займає 10 гектарів у південно-західній частині парку, поблизу річки Стир. У той час, коли ухвалювався цей документ, тут під охороною перебували кленово-тополеві насадження віком понад 50—60 років, із домішкою ялини, чагарниково-лучні ділянки, де мешкало майже 50 видів птахів, 35 із них гніздилися. Зокрема, зручні оселі собі тут облаштували припутень, зозуля звичайна, дятел великий строкатий і сирійський, соловейко східний, вівчарики (весняні, жовтоброві, ковалики), чиж звичайний, дрозди співочі, дрозд чорний та дрозд-чикотень, синиці велика і блакитна, гаїчка болотяна, зяблик звичайний, вівсянка звичайна та інші.

Така характеристика заказника «Пташиний гай» цілком підходила йому ще років десять тому. Але не зараз. Справа в тому, що на початку 2010-х років більшість дерев, на яких гніздувалися або знаходили тимчасовий прихисток перелічені вище птахи, зрубали. Як пояснила начальник відділу екології Луцької міської ради Оксана Лисак, зробили це через їхнє масове ураження омелою.


І сьогодні в парку дуже багато дерев, пошкоджених омелою. Особливо на дамбі, яка відділяє його від річки Стир.

Порожнього місця в природі не буває. Тож там, де колись росли крислаті дерева, почали пробиватися вгору чагарники. Та, навіть, якби якась пташечка знайшла собі у них прихисток, то навряд чи їй було тут затишно, вони ж люблять тишу і спокій. А тут поруч з їх домівкою гамірні шашличні, музика, співи, крики підпилих компаній... У відділі екології мені пояснили, що ці заклади за межами заказника, але ж стикуються з ним. Подумалось: якщо вже і була у цих шашличних така нагальна потреба, то могли б знайти для них й інше місце. Тепер потрібно шукати його для самого заказника.

Погоджується з цим і головний еколог Луцька Оксана Лисак:

— Місце для пташок тут однозначно не найкраще. Основну масу дерев, на яких вони гніздилися, вирізали. У положенні про «Пташиний гай» записано, що «тополево-кленові» насадження. На сьогодні їх там таких практично немає. Якщо вирубують високі дерева, то залишається чагарник. З’явилася ще одна нова проблема: клен-ясен американський. У списку найгірших адвентивних рослин, які швидко розмножуються і пригнічують собою ріст аборигенної флори, є і це дерево.

Якщо подивитися, то від центральної алеї вся права частина парку це практично один клен-ясен американський. А він своїм листям пригнічує ріст всіх інших рослин. І в нас зараз стоїть питання кардинальної зміни видового складу.

І хоч амброзія квітує яскраво, міські чиновники її вперто не бачать


Зарослі небезпечної амброзії зайняли вже величезні площі.

А тепер про те, чому відвідини парку, а надто прилеглої до «Пташиного гаю» території, можуть стати небезпечними для людей. 16 грудня, обходячи територію заказника, натрапив на величезні, у кілька гектарів, зарослі амброзії — одного із найнебезпечніших бур’янів, що згубно впливає на організм людини. Під час цвітіння кожна рослина амброзії утворює мільярди пилкових зерен, які потім переносяться на великі відстані, викликаючи у людини важке алергічне захворювання — поліноз. У хворих набрякають слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів, відчувається головний біль, з’являється нежить, задишка, напади бронхіальної астми, сльозовиділення, погіршується зір та підвищується температура.

Алергологи стверджують, що пилок амброзії — найагресивніший алерген, який, крім алергічної реакції, здатний викликати астму.

Дивно, але ця небезпечна рослина знайшла собі прихисток усього за двісті метрів від найбільш відвідуваного туристами в Луцьку об’єкта — замку Любарта, за триста метрів — від Центрального ринку і зовсім поруч із прогулянковими доріжками самого парку. Невже ніхто з керівників міста не бачив цієї небезпеки. Чому їх про це не інформували екологи? Амброзія ж квітує яскраво жовтини китицями і її видно здаля. До речі, росте тут ще одна небезпечна рослина, борщівник.

Отже, «Пташиного гаю», як такого, сьогодні не існує. А визначена для нього площа місцями нагадує не Волинь з її розкішними лісами, а лісотундру з карлючкуватими низькорослими деревцями, або заросле бур’яном пустище. І те, й інше не прикрашає парку. Більше того, це місце в певні пори року стало небезпечним для його відвідувачів.

Як пояснює Оксана Лисак, згідно з чинним законодавством, ліквідувати орнітологічний заказник не можна, а ось перенести його на інше місце цілком реально. Вже й підібрали для цього зарослу деревами ділянку на березі Стиру неподалік спуску з проспекту Волі на вулицю Глушець, у Луцьку це місце називають Тещиним язиком. Але питання затягується. Не будемо розставляти акценти, хто більше винен: екологи чи міська влада. Скажімо так: обоє чогось вичікують. Лише невідомого, чого. А тим часом десять гектарів колись розкішного в цьому місці парку деградує, а сама ідея орнітологічного заказника спотворюється. Напевно, проблеми із спорудженням чергової шашличної у Луцьку вирішиться швидше, аніж на заражені небезпечними для людей бур’янами ділянки прийдуть спеціалісти, щоб навести там лад.

Готуючи цей матеріал, поцікавився у керівника комунального підприємства «Парки і сквери міста Луцька» Богдана Феденчука, чи готові вони навести лад у цій частині парку.

— Був би дозвіл від екологічних служб, могли б вже завтра приступати до роботи, — відповів той. Сподіваємося, що на Волині все-таки знайдеться людина, яка віддасть команду і на переселення «Пташиного гаю», хоч пташки вже давно зробили це, і на реконструкцію спотвореної ділянки парку, а також трохи приглушить спів аматорських колективів, розташованих у ньому пивниць.

Луцьк.

Фото автора.