Вибрики медичної реформи

Приєднав села Глиннівської сільської ради, до якої, крім Глинного, входили Хміль, Познань і Дубно, до Березівської сільської територіальної громади з центром у с. Березове, що за 9 кілометрів від Глинного.

Тепер мешканці села Глинне з тривогою стежать, як поверне їх життя далі після такої «добровільної» децентралізації. І чи зможуть уже в такому статусі розв’язати проблеми, що є у їхніх селах. Це і проблема вуличного освітлення хоча б центральної вулиці; будівництва тротуарів, оскільки діти добираються до школи узбіччями жвавої траси, наражаючись на небезпеку; доведення до ладу клубу, який у занедбаному стані; поліпшення медичного обслуговування, оскільки в селі з населенням, за даними на 1 січня цього року, 3 710 осіб є лише ФАП з двома медсестрами. У Глинному немає сімейних лікарів, тому мешканці змушені укладати угоди з такими фахівцями аж із селища Рокитне, що за 40 кілометрів від Глинного. Щоправда, у селах територіальної громади Березове і Кам’яне є по два сімейні лікарі, але для якісного обслуговування усіх мешканців територіальної громади потрібно бодай ще два фахівці. А кого заманиш у поліську глибинку, хто сюди поїде?

Мешканці села, з якими розмовляла, обурені недолугою медичною реформою, яка додала тільки складнощів людям. І не розуміють, чому її не зупинять, чому не прислухаються до думки народу? Люди розповіли, що у селі Березове було пологове відділення. Його закрили. Тепер породіль відвозять у селище Рокитне народжувати — за сорок кілометрів від Глинного, а від сусідніх сіл ця відстань набагато більша. Іноді, кажуть, пологи починаються просто у «швидкій»...

Що ця тема актуальна для Глинного та інших сіл колишньої Глиннівської сільської ради, свідчить хоча б така статистика: у 2020-му в Глинному народилося 87, Познані — 75, Дубні — 20, Хмелі — 22 дитини. Високий рівень народжуваності і в інших населених пунктах Березівської територіальної громади, а також сусідньої Старосільської. Саме вони обслуговувалися у тепер уже закритому Березівському пологовому відділенні.

— То ось такими необдуманими вибриками медичної реформи держава «дбає» про майбутнє? — почула не від однієї мами у Глинному. А тут багатодітні майже всі сім’ї. І це добре, бо у села є майбутнє.

Мешканці села дуже задоволені, що у них відкрилась аптека (на знімку ), тепер знята хоч проблема з придбанням ліків.

Установили всеукраїнський рекорд

Щодо народжуваності, то Глинне встановило Національний рекорд України в номінації «Найбільша кількість багатодітних сімей в одному селі». А подружжя Петро і Світлана Ковалевичі народили і виховують 19 дітей.

Загалом із 3 710 мешканців Глинного — 1 030 дітей шкільного віку, а також 624 дошкільнят. Тому тут давно назріла потреба у дитсадку, так само як у всій Березівській та сусідній Старосільській територіальних громадах, де висока народжуваність, багато дошкільнят, а дитсадків — жодного. Самі громади цієї проблеми не розв’яжуть — нема таких коштів. Тож держава має підключитися, адже в нашій країні не так уже багато сіл з таким високим рівнем народжуваності. Це прохання просять донести до Президента через газету, що ми і робимо. Аргументи тільки по селах колишньої Глиннівської сільради: Глинне — 624 дошкільнятка, Познань — 484, Хміль — 132, Дубно — 135. Тому садочок, особливо у Глинному та Познані, дуже потрібний.

Щодо школи у Глинному, яку відвідує 1 030 учнів, то її батьки фактично вибороли. До 2008 року діти ходили в аварійну школу, навчались у дві зміни. Батькам увірвався терпець і вони не пустили дітей до школи. Обласна влада почула батьків — і почали будувати нову. Глиннівські діти тепер навчаються в комфортних умовах — у новій школі (на знімку вгорі).

Педагогічний колектив намагається дати дітям високий рівень знань. І не лише на уроках, а й під час занять у різноманітних гуртках.

— Ось тільки діти повинні відвідувати школу, бо живе спілкування з ровесниками, вчителями не зможуть замітини жодними онлайн-уроками, — висловила думку багатьох глиннівських батьків мати п’ятьох дітей, яка назвалась Марією. — Та й не у всіх сім’ях є умови для дистанційного навчання. У мене троє школярів, взяли в кредит один ноутбук — на більше не вистачає коштів. Як розділити його між дітьми? Та й розділити їх потрібно по кімнатах, щоб не заважали одне одному слухати ті онлайн-уроки. За кордоном дітям дають у користування ноутбуки, а у нас такого нема. Хай би хтось із тих, хто придумав таке навчання з Міносвіти, приїхав до нас у глибинку та побачив, що таких умов тут немає для дітей. Навіть швидкісного Інтернету в усіх.

— Ну, що там казати: дуже віддалені наші столичні чиновники від народу, — підтримали пані Марію інші жінки, які саме скупились у продовольчій крамничці і почули нашу розмову.

— Які там ноутбуки, — каже одна з них (теж багатодітна мама), демонструючи свої покупки. — Придбала тільки необхідне: 2 пачки макаронів, 2 пляшки олії, майонез, цукор, 2 пачки масла. І понад 200 гривень як не було. А сім’ю годувати треба щодня. І не раз. А все дорожчає... — з гіркотою у голосі каже жінка.

Справді, у Глинному можна знайти роботу хіба що в лісництві, в торгівлі (у селі побудували кілька нових приватних магазинів), у школі, у приватних підприємців... Але робочих місць не вистачає. Тому люди, переважно чоловіки, змушені надовго залишати свої сім’ї в пошуках роботи у Литві, Польщі, Чехії. У таких сім’ях жінки за відсутності господаря змушені виконувати і тяжку чоловічу роботу.

А ще мешканці Глинного живуть з лісу: щойно ягідний чи грибний сезон, усі у лісі на заготівлях. Навіть їдуть у ліси сусідніх областей та Білорусі. Намагаються заробити за цей час на життя.

Адже на Полісся не поспішають інвестори: ані вітчизняні, ані іноземні. Тож люди самі виживають, як можуть.

Є і в глибинці ентузіасти

У Глинному зберігся такий старовинний спосіб отримання меду, як бортництво. Існує два види бортництва: розведення рою у зрізаній колоді або безпосередньо у живому дереві. Бортники з Глинного практикують перший варіант. Займаються бортництвом Василь Дробуш, Микола Лесковець, Іван Рябущиць та інші.

Окремо хочеться розповісти про вчителя історії Глиннівської школи Івана Петровича Скаковця (на знімку ). Двадцять років викладає він цей предмет дітям, а ще вчить їх досліджувати історію рідного села. І сам показує в цьому приклад — пише історію Глинного. Він дослідив справжню дату «народження» Глинного — 1451 рік, а не 1499-й, як стверджували радянські історіографи, сплутавши село Глинне в Україні з його тезкою із Брестської області Білорусі.

Іван Скаковець розповів багато цікавого і про урочище Юзефін, яке лише за чотири кілометри від Глинного. Там росте 1300-річний юзефінський дуб (на знімку влітку), є дубовий гай з деревами, яким по 200 і більше років. Ліси тут заповідні — заповідник називається «Юзефінська дача» і заснований він ще у 1967 році.

Неподалік юзефінського дуба розбудувався жіночий монастир, тож черниці приглядають і за старовинним деревом, та й взагалі реагують на будь-яку спробу самовільних вирубок лісу. А у квітні 2019-го, за сухої весни, у лісах виникла пожежа, яку не могли вгамувати місцеві мешканці: вогонь знищував ліс, добирався до осель. І тільки завдяки тому, кажуть глиннівці, що черниці стали бити на сполох, сюди підтягнули багато пожежної техніки з інших районів Рівненщини — і вогонь відступив. Нині відновлюють ліс на вигорілих ділянках, але для цього потрібні роки.

Узагалі місця біля Глинного дуже мальовничі. Тож вони могли б стати місцем розвитку «зеленого» туризму. На туристичній мапі Рівненщини юзефінський дуб є.

Рівне.

Фото надано Іваном Скаковцем.