Медсестра Ольга Бабкіна під час першої операції у польових умовах (ліворуч).

Наприкінці 2020-го вона перемогла у конкурсі на кращу медсестру Збройних Сил. Вона виборола першість у номінації «Краща сестра милосердя».

У 2014-му її ім’я вписано в історію військової медицини — Ольга Бабкіна брала участь у першій в історії держави хірургічній операції у польових умовах.

Відбувалося це на Донбасі, у районі бойових дій у мобільному шпиталі № 59.

Під час розмови попросив розповісти, як відбувалася та операція.

У зону бойових дій Бабкіна відбула разом із медиками військового шпиталю у 2014-му. Військові медики з Вінниці першими розгорнули мобільний шпиталь у районі АТО на Донбасі.

У ті тривожні дні пані Ольга не хотіла повідомляти батькам, що їде на війну. Сказала, що відрядили у Дніпропетровськ. Треба підтримати медиків тамтешнього військового шпиталю. Туди щодня доставляли поранених з передової.

Насправді опинилася на Луганщині. Саме там військові медики з Вінниці розгорнули мобільний шпиталь № 59. Це був перший військовий шпиталь у зоні бойових дій. На початку червня 2014-го у ньому провели першу операцію.

Нове для військової медицини

Керівником вінницького Військово-медичного клінічного центру тоді працював полковник Сергій Петрук. Пам’ятаю його відгук: «Операція в наметі — для нас це зовсім нове, — розповідав журналісту полковник. — Та й не тільки для нас. Ніхто раніше не оперував у польових умовах. Під час таких навчань хірурги тренувалися на... свинях».

Під час розмови з Ольгою Бабкіною дізнався, що у студентські роки її навчали розгортати мобільні шпиталі. У Гайсинському медичному училищі улюбленими предметами були хірургія і фармакологія. Коли під час практичних занять облаштовували шпиталь у наметі, Ольга вникала у кожну деталь такої роботи. Зрозуміло, що ті тренувальні намети не можна порівняти зі справжнім польовим модулем.

Першу операцію в умовах 59-го мобільного шпиталю провів досвідчений хірург Андрій Верба. Йому допомагали два асистенти. Ольга працювала поруч з ними операційною медсестрою.

— Я б одна не могла все зробити, — каже вона. — Біля мене були молодша медсестра, анестезіолог. Пам’ятаю, було дуже душно. Піт по спині дощем. До намету зайшли інші медики набиратися досвіду.

Пацієнтом був розвідник у званні старшого лейтенанта. Він дістав тяжке поранення. Разом з кулею в черевну порожнину проникли залізні частини від магазина для набоїв. Ними зламало три ребра, пошкодило печінку, що спричинило сильну кровотечу.

Одразу після поранення бійці вкололи йому знеболювальний препарат, перев’язали рану. З переламаними ребрами дихати важко навіть лежачи, а він йшов ще два кілометри, аж поки не під’їхав автомобіль. Потім ще приблизно годину бійця транспортували в кузові вантажівки, а далі пересадили на гелікоптер і доправили до мобільного шпиталю.

Пораненого упродовж 15 хвилин виводили з шоку, пов’язаного із втратою великої кількості крові. Лікар після огляду розумів, що пацієнт потребує термінового хірургічного втручання.

Операція тривала півтори години. На щастя, життя бійця врятували. Для подальшого лікування його відправили до Вінниці.

Першу операцію в наметі нині вивчають медики профільних військових медичних закладів. При цьому згадують прізвища тих, хто виконав її успішно: врятував життя пацієнту.

За одну ніч доправили 70 поранених

— Коли одного дня до нас у шпиталь привезли 12 поранених, подумалося, як же ми впораємося з такою кількістю, — розповідає пані Ольга. — Впоралися. У серпні в один із днів надійшло 36 поранених. Почали запроваджувати новий метод роботи з ними. Але й то була не межа. Максимальна кількість поранених у нашому мобільному шпиталі становила 70 бійців. Саме стільки їх прийняли за одну ніч.

Постало питання розгортання додаткового місця. Бабкіна одна з тих, хто у непростих умовах організовував роботу ще однієї операційної. У самому шпиталі їх дві. Третє відділення передопераційне для підготовки пацієнтів до хірургічного втручання. Більше місця не було.

Прийняли рішення обладнати операційну у сільській школі. Було це село Побєда у вже згаданій Луганській області.

— Наша ще одна операційна розміщена у звичайному шкільному класі, — каже Ольга Бабкіна. — Все це було непросто. Але у тих умовах треба було шукати вихід із ситуації. І ми зуміли це зробити.

На сторінці у Фейсбуці Командування медичних сил прочитав розповідь про Ольгу Бабкіну. У ній згадується, що за час війни на Донбасі вона здійснила 15 відряджень у зону бойових дій.

15 відряджень у зону бойових дій

— Хіба жінці не можна було відмовитися? — запитую співрозмовницю.

Вона із здивуванням сприйняла таке запитання. Навіть гадки не мала. Каже, я ж військова. Хоча автору публікації відомо, що на перших порах керівник Центру Сергій Петрук пропонував поїздки в район АТО добровольцям з числа жінок. Згодом не приховував, що пишається своїми підлеглими представницями жіночої статі. Однією з яких є Ольга Бабкіна.

Здобутий досвід у зоні бойових дій, звичайно, став їй у пригоді під час конкурсу.

— Конкурси медичних сестер важливі уже тим, що привертають увагу до такої категорії медиків, а також загалом до справи медсестринства у нашій державі, — каже пані Ольга. — У нас прийнято вважати, що медсестри перебувають у тіні хірургів. Мовляв, що хірург скаже, те медсестра виконує. Насправді це не так. Бо в роботі ми партнери. Саме так оцінюють медсестер у країнах Європи — як партнерів хірургів. Ми це знаємо, бо багато наших медиків нині працюють за кордоном. Там відносини настільки рівноправні, що медсестра навіть може підказувати хірургу під час операції. І це вважається нормальним. Тому конкурси є одним із тих заходів, що привертають увагу до медсестер.

Поранений мав рідкісну групу крові

Військовий хірург Андрій Верба згадує про ще один епізод тієї першої операції у мобільному шпиталі.

— Ситуація ускладнювалася ще й тим, що у пораненого виявилася рідкісна, четверта, група крові, — розповідає лікар. — У банку крові шпиталю такої плазми не виявилося.

Напередодні Андрій Верба побував у місцевій районній лікарні, його запрошували на консультацію до одного з поранених бійців. Серед колег зустрів давніх знайомих. Вирішив попросити допомогти плазмою. У лікарні погодилися виручити. У місто відправили санітарну машину. Тим часом хворого готували до операції. Всі рішення треба було приймати швидко. Життя пораненого трималося, як кажуть, на волосині. На щастя, їм все вдалося.

Півтори години рятували пацієнта. Як каже хірург, до тями поранений повернувся з нормальною динамікою. Наступного дня його гелікоптером відправили у стаціонар.

У той день, коли полковник Верба (нині він у званні генерала. — Авт.) оперував розвідника, у його рідній Жмеринці прощалися з батьком хірурга. Син не зміг бути на похороні.

Четверо медсестер нагороджені орденами «За мужність»

Ольга Бабкіна нагороджена орденом «За мужність» III ступеня. Просить згадати, що такої самої нагороди удостоєна не тільки вона. Називає прізвище ще трьох медсестер. Це — Ірина Медяна, Наталія Сковоронська, Світлана Мельник.

Пані Ольга має неоцінений досвід — і у роботі в умовах стаціонару у мирному житті, і в районі бойових дій. Каже, пройшла всі щаблі у своїй спеціальності. У 2002 році після закінчення училища працювала медсестрою невідкладної хірургії, потім сім років операційною медсестрою, ще шість старшою операційною медсестрою операційного відділення. Чотири роки тому її призначили на посаду головної медичної сестри Військово-медичного клінічного центру. До речі, це єдиний медичний заклад, де весь час трудиться героїня нашої розповіді.

Каже, у медицину прийшла за прикладом своєї старшої сестри. Коли та приїжджала на канікули під час навчання в медичному училищі, Оля з цікавістю розглядала її конспекти та підручники з анатомії. Біологія ще в школі була улюбленим предметом.

Під час служби закінчила школу сержантів. Нині має військове звання старшини медичної служби.

Навчатися Бабкіній подобається. Вона здобула вищу освіту. У Вінницькій академії неперервної освіти опанувала спеціальність «Публічне управління та адміністрування».

Нагорода «Краща сестра милосердя України-2020» не перша відзнака у її житті. У змаганні серед жінок-військових «Берегині у погонах» журі визнало її першою віце-міс конкурсу. Було це у 2017 році. Є в Ольги ще одне захоплення — створює картини в алмазній техніці.

Вл. інф.

Фото надано хірургом Андрієм Вербою.