Про це під час круглого столу «Відносини Україна — НАТО в контексті сталого миру на Донбасі» заявила старший аналітик групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Олександра Цехановська.
Зовнішня загроза як об’єднавчий чинник є абсолютно типовим прийомом пропаганди авторитарних режимів. У риториці Кремля основною зовнішньою загрозою, основним її джерелом є США. Вашингтон зазвичай зображується як дуже агресивна сила, що прагне нав’язувати світу власний порядок денний через низку міжнародних альянсів та організацій. Особлива роль у цій пропагандистській конструкції відведена НАТО. В масштабі внутрішньої російської аудиторії зусилля не були даремними: за даними опитування «Левада-центру», станом на лютий 2020 року 52% росіян вважають, що РФ має остерігатись країн — членів НАТО.
«Але нас повинно значно більше насторожувати, що ці фейкові наративи і маніпуляції активно транслюються пропагандистською машиною Кремля та російськими сателітами з українською «пропискою» в інформпросторі нашої країни. В контексті російсько-української війни варто зауважити, що НАТО — одна з «улюблених» страшилок кремлівських пропагандистів для інформаційної обробки місцевих жителів на Донбасі. Для легітимізації своїх меседжів Кремль активно підключає маріонеткову владу на окупованих територіях та підконтрольні медіа. Вони просто адаптують цю риторику для жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Те саме роблять агенти впливу Кремля для українського населення загалом. Російські куратори узгоджують порядок денний, а місцеві «продюсери» лише пристосовують його до потреб і вподобань цільової аудиторії», — зазначила Олександра Цехановська.
На її думку, слабкість незалежної української журналістики, велика кількість сайтів-«зливних бачків» та інші фактори сприяють проникненню таких маніпуляцій в інформаційне поле держави. До того ж заборона російських соціальних мереж і телеканалів в Україні призвела до зростання ролі місцевих агентів впливу в інформаційній сфері, вважає аналітик. Той факт, що нині в Україні 6% громадян дивляться російське телебачення (про це свідчать дані опитування, які провів Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова), абсолютно не означає, що на основі цього показника варто робити висновок про чисельність цільової аудиторії російської пропаганди в Україні. Насправді вона значно більша.
Старший аналітик групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру навела кілька прикладів фейкової інформації та інструментів її розповсюдження, які мали місце в українському інформпросторі. В цьому контексті Цехановська згадала фейк про натовців, які начебто вбивають цивільне населення на Донбасі, та назвала його циклічним. Адже особливо активно його використовували в 2014—2015 та 2017—2018 роках.
«Під час проведення Росією навчань Кавказ-2020 у низці регіонів України хакнули одразу декілька сайтів місцевої поліції і опублікували відверто провокативну вигадку про загибель під час навчань на Олешківському полігоні вісьмох американських військових радників. В іншому випадку Нацполіції у Вінницькій області довелося спростовувати новину, яка з’явилась на її власному сайті, про те, що американський військовослужбовець зґвалтував 16-річну дівчину. Практично ідентичні прецеденти траплялись в інших європейських країнах», — зазначила аналітик.
Те, що російська пропаганда часто покладається на циклічні фейки, на переконання Цехановської, робить конкретний аспект інформаційних операцій РФ передбачуваним і дає можливість заздалегідь підготуватися до інформаційних атак з її боку.
