З редакціоної пошти

— Хочу подякувати міській владі, яка за нашим дзвінком розв’язала задавнену проблему з освітленням шляхопроводу. Кілька років воно не працювало, нам, пішоходам і водіям, було незручно добиратися в темінь. Ми наражалися на небезпеку. А шляхопровід з’єднує дві частини міста, яке поділене залізницею.

Звичайно ж, на фоні сучасного суцільного негативу приємно чути таке від наших читачів.

— Це наша злободенна робота — реагувати на звернення людей, — каже заступник сарненського міського голови Тарас Драганчук. — А шляхопровід, який є відрізком автотраси державного значення, і справді кілька років не освітлювався. І нікому до того діла не було, допоки люди не звернулися до міського голови Руслана Серпенінова. Він відреагував оперативно. Фахівці кажуть, що освітлення не працювало через коротке замикання. Великих зусиль і затрат для того, щоб його відновити, не потрібно було. А лише бажання. Тож ми раді, що розв’язали цю невеличку проблему.

Тарас Драганчук розповів, що нині триває період становлення Сарненської територіальної громади, передача майна від сільських рад, що увійшли до її складу. Розв’язання проблеми вуличного освітлення населених пунктів громади розпочнуть після того, як приймуть усе комунальне майно. Бо для прокладання вуличного освітлення потрібне вкладання коштів. А поки що комунальники зайняті на відновленні вуличного освітлення в місті, зокрема, такі роботи виконано вже по вулицях Амосова, Незалежності, Мазепи, Соборній, Богуна, Варшавській, Широкій, Суворова, Перемоги, Котляревського та інших.

Через дистанційне навчання учні фактично втратили рік

У нашій редакційній пошті є чимало листів, у яких батьки і вчителі висловлюють своє невдоволення онлайн-навчанням. Переважає думка, що діти з дотриманням карантинних вимог усе-таки повинні відвідувати школу і держава повинна давати їм належні знання, що, переконані автори листів, вона нині не робить. Цим порушується конституційне право на безоплатне отримання освіти.

Дітей ледве за чотири місяці знову налаштували на очне навчання, бо за час карантину вони розслабились, відстали від навчання. У переважної більшості дітей не було можливості вчитися дистанційно, бо за допомогою тих телефонів, які мають переважно сільські діти (досконаліші не мають змоги купити батьки через бідність), дуже проблематично навчатися. Потрібні хоча б ноутбуки і високо-швидкісний Інтернет. А в деяких селах, особливо поліських, Інтернету взагалі немає.

«Дистанційне навчання, яким зловживають столичні чиновники від освіти, фактично нічого дітям не дає. Це втрачений час», — пишуть батьки з колишнього Зарічненського (а нині Вараського) району (загалом 197 підписів).

Тому батьки і педагоги наполягають на тому, щоб діти усіх класів відвідували школу. Тим паче, що багатьом сім’ям немає на кого залишити вдома дітей під час такого дистанційного навчання, особливо молодших. Бо батьки змушені заробляти на життя. А залишати без нагляду дітей, особливо малих, — неприпустимо!

Зрештою, пишуть наші читачі, вони сплачують податки для того, щоб діти отримували якісну освіту.

Листи читала і систематизувала Олександра ЮРКОВА.

Рівне.