Її звели коштом гетьмана Івана Мазепи у 1708 році. Унікальний храм, збудований у стилі козацького бароко, для якого характерні урочистість і декоративна пишність, має неоціненне історичне значення. Тут Мазепа молився перед доленосною зустріччю зі шведським королем Карлом XII, союз з яким мав відірвати Гетьманщину від Московщини, що нещадно грабувала, розорювала податками, стягненнями та поборами українських козаків і селян, використовувала їх як гарматне м’ясо у чужих війнах та як рабсилу на імперських будовах фортець і Петербурга, закладеного1703 р.

На територію Гетьманщини шведські полки вступили 21 вересня 1708 року і стали табором у селі Гірки за кілька кілометрів від Дігтярівки. А вже 30 жовтня у Дігтярівській церкві відбулося підписання українсько-шведської політичної угоди, згідно з якою Україна та прилучені до неї землі мали бути вільними і незалежними, усе завойоване Московією, але колись належне руському, тобто українському, народові мало бути повернуте до Князівства українського. Король шведський також зобов’язувався захищати Україну від усіх її ворогів. Карл XII і гетьман Мазепа скріпили угоду печатками та перед Господом Богом засвідчили намір дотримуватися її. На честь цієї події шведський король подарував храму чавунні плити для підлоги розміром 50 на 50 сантиметрів з тисненням «К XII».

У ПЦУ зазначають, що після битви під Полтавою історію храму, як і чудотворної Дігтярівської ікони Матері Божої, за наказом російського царя Петра І намагалися переписати. На жаль, не зберігся оригінал цієї унікальної ікони, яка була оздоблена в коштовні шати і на якій було зображено Богородицю з Богонемовлям в українському одязі.

Храм, що пережив громадянську війну, розкуркулення, голодомори та Другу світову, зазнав значних руйнувань в атеїстичному 1961 році. Тоді голова місцевого колгоспу, герой соціалістичної праці Нестор Школьний наказав знести церкву. Тракторами з неї стягували бані й таранили стіни, були пошкоджені східна, вівтарна й західна частина храму. Роботи з відновлення споруди розпочалися у 2009 році за кошти небайдужих українців та діаспори, проте з початком російської агресії були зупинені.

«Кожен народ має свою історію. І хоча живемо тут і зараз, проте нерозривно пов’язані з минулим нашого народу, з його випробуваннями і здобутками, стражданнями і героїзмом. Пам’ять — унікальна річ: як страждає людина, яка втратила пам’ять і через це не може віднайти себе в сьогоденні, так — у мільйони разів більше — страждає народ, в якого намагаються відібрати або «переписати» його історію, мову, духовну та національну свідомість, надбання», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Він наголосив, що пам’ять про Івана Мазепу, його меценатську діяльність, внесок в історію нашого народу, Церкви, соціальне, культурне та релігійне життя тогочасної України буде жити ще дуже довго. Бо, незважаючи на шалені потуги Росії поставити на ньому клеймо «зрадника», піддати через політичні мотиви анафемі, «забути» про його благодіяння в Україні та в усьому християнському світі, — правду не сховати.

«Іван Мазепа — потужна постать в історії Української держави, надзвичайно освічена людина, видатний державний діяч, який незмінно тримав гетьманську булаву впродовж майже 22 років, талановитий дипломат, меценат і благодійник. За його гетьманування постали численні храми, до спорудження яких він долучався власними коштами, а також церковні школи, де діти з бідних родин навчалися безплатно. Понад чотири десятки збудованих, реставрованих та оздоблених храмів, численні коштовні подарунки (серед яких і Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають українські президенти), чимало церковних дзвонів, які збереглися й до наших днів. Мазепині дари не лише в Україні, а також у храмах Гробу Господнього та Воскресіння Христового в Єрусалимі, у православних соборах Палестини, Сирії, Стамбула, на Афоні. Так, єдиний примірник православного Євангелія арабською мовою, виданого коштом Мазепи, зберігається в Центральній бібліотеці Румунської академії», — наголошує предстоятель ПЦУ.

Блаженніший Епіфаній зазначив, що ім’я Івана Мазепи носить і один з двох благодійних фондів ПЦУ — Фонд Мазепи, створений минулого року і який спільно з Митрополичим фондом Православної церкви України розпочинає проект відновлення храму Покрови Богородиці у Дігтярівці.

«Цього року ми розпочинаємо проект, мета якого впродовж найближчих кількох років завершити відбудову цього унікального храму, щоб повернути Україні справжню архітектурну перлину, відродити духовну святиню та символ прагнення великого гетьмана ще 313 років тому відійти від згубного російського протекторату і обрати для нашої держави інший вектор розвитку — вільний, європейський. Нехай Господь допомагає нам у справі відновлення святині та збереженні нашої правдивої історії!» — зазначає предстоятель ПЦУ Блаженніший Епіфаній.

Фото зі сторінки у Фейсбуці митрополита Київського і всієї України Епіфанія.