295 морських кораблів різних класів, майже 1,1 тис. одиниць допоміжного флоту, кілька судноремонтних заводів, портів (Одеський, Іллічівський, Южний), розгалужена соціальна інфраструктура (медичні, культурні, спортивні заклади, бази відпочинку). Загальна вартість активів — 7 млрд 80 тис. доларів США, 27 тис. моряків. Чиста валютна виручка підприємства за рік сягала 1 млрд доларів, а чистий прибуток — 160 млн доларів — 10% всієї валютної виручки СРСР. Емблему Black Sea Shipping Сompany (англійська назва ЧМП) знали у 273 портах світу. Таким скарбом будь-яка країна могла б пишатися і берегти як зіницю ока.

Але через неефективне використання активів Чорноморського пароплавства в умовах планової економіки до кінця 1992 року його фінансовий стан різко погіршився. Тільки заборгованість за кредитами підприємства становила майже 170 млн доларів. Виправляти ситуацію влада тоді вирішила шляхом корпоратизації. Указ про створення акціонерного судноплавного концерну «Бласко» — Чорноморське морське пароплавство — в 1993-му підписав Президент України Леонід Кравчук. Але документ було заветовано парламентом, а в 1995 році й зовсім скасовано Президентом України Леонідом Кучмою.

«Білі пароплави» ЧМП, так називають пасажирські судна, перевозили що п’ятого пасажира на землі.

ЧМП як одне з найприбутковіших і найперспективніших напрямів у морській галузі буквально з перших днів незалежності зазнало надпотужних атак рейдерів і просто бандитів, які почали грабувати пароплавство. Одного начальника ЧМП Павла Кудюкіна на 10 років посадили до в’язниці, прізвища інших уже й не згадують — настільки їх було багато.

У липні 1995 року уряд прийняв постанову «Про невідкладні заходи щодо стабілізації економічного і фінансового становища ДСК «Чорноморське морське пароплавство», і ЧМП отримало назву АСК «Бласко». Документ мав на меті допомогти пароплавству твердо стати на ноги з допомогою низки міністерств.

Однак усі ці рішення залишилися нереалізованими. Арешти кораблів у зарубіжних портах тривали, і до листопада 1995 року ЧМП втратило ще 30 суден.

У грудні 1999-го Президент України Леонід Кучма, виступаючи на Координаційній раді з боротьби з корупцією і організованою злочинністю, говорив, що за допомогою махінацій під контролем офшорів опинилися 150 суден ЧМП вартістю 560 млн доларів.

Він вимагав від Кабміну вжиття рішучих заходів щодо відновлення контролю над акціями офшорних компаній пароплавства. Заходи так і не були вжитті.

ЧМП сповзало в боргову яму, і незабаром борг перевалив за 400 млн доларів. А в 2006 році розпочалася процедура банкрутства найбільшого пароплавства Європи. Судові засідання щодо процедури банкрутства тривають і досі, вже п’ятнадцятий рік.

Надія на порятунок ЧМП з’явилася після призначення Георгія Кірпи на посаду міністра транспорту України. Він поставив собі за мету зберегти Чорноморське пароплавство і з його розрізнених залишків створити основу для відродження компанії.

Хоча після Помаранчевої революції нове керівництво транспортної галузі не підтримало плани з відновлення Чорноморського пароплавства, а навпаки, почало вставляти палки в колеса, справа хоч і повільно, але просувалася вперед.

У 2006 році для відновлення платоспроможності пароплавства було запроваджено процес санації ЧМП. Вдалося виплатити морякам заборгованість із зарплати в розмірі 5 млн гривень і здійснити податкові відрахування.

2006-й уперше за останні п’ять років ЧМП завершило з прибутком. Це були доходи від роботи суден, вантажно-розвантажувальних комплексів, автоперевезень контейнерів, діяльності міжрейсової бази моряків.

До початку 2008 року борг ЧМП перед кредиторами становив лише 30 млн гривень. Ще трохи — і підприємство стало б платоспроможним. Можна було б припиняти процедуру банкрутства і вже братися до нормальної роботи.

Однак, схоже, позитивні зміни не входили в плани високих начальників і «експропріаторів» майна пароплавства.

Б’ють лежачого?

Але трагічна втрата всього пасажирського і вантажного флоту не поставила крапку в історії пароплавства. У нього й досі залишаються великі наземні активи вартістю понад 200 млн доларів. І це не може не хвилювати рейдерів і махінаторів різного рівня. Як це відбувалося, знають ветерани та нинішні працівники сухопутних осколків Чорноморського пароплавства. Ось що вони пишуть.

«Чорноморське морське пароплавство, що мало авторитет у всьому світі, що володіло величезними активами, власник, крім флоту, багатющої нерухомості, що й досі є предметом довгоочікуваних планів і задумів тих самих «сірих кардиналів».

Залишити існувати ЧМП — це значить постійно жити в страху, що спливуть які-небудь документи, факти, інформація, куди і в які руки загув не тільки пасажирський, вантажний, а й технічний флот, дитячі піонерські табори в дорогих районах курортної зони Одеси та області, база відпочинку на Канарських островах, побудований ЧМП готель «Моряк», де розташовано Господарський суд, бази відпочинку «Чорноморець» у Люстдорфі і сам стадіон в парку Шевченка.

Вважаємо, що всі призначені до нас керуючі санацією, яка триває з 2006 року, мали на меті розорити, знищити ДСК «ЧМП».

Рятувати те, що ще можна врятувати

Дивно, але до недавнього часу в Міністерстві інфраструктури України не підозрювали про наявність у ЧМП дорогих сухопутних об’єктів. Свого часу у ЧМП не було зареєстровано жодного об’єкта нерухомості. Куди могли зникнути всі активи в підприємства, яке свого часу було третім у світі за кількістю торговельних суден, товарообігу й грошових коштів?

Утім, крім того, що до моменту незалежності України ЧМП володіло флотом у 300 суден.

Лише в Одесі в ЧМП була колосальна кількість об’єктів нерухомості. Причому про те, що багато які з них належать ЧМП, пам’ятають тільки старожили підприємства. Арбітражному керуючому вдалося повернути частину активів ЧМП і оформити на них правовстановлювальні документи загалом на майно оціночною вартістю 130 млн гривень. Серед них: автобази, передавальні радіоцентри, нерухомість у місті, яхт-клуб, будівля ресторану, дві офісні будівлі в центрі міста.

Але головний сюрприз очікував менеджерів ЧМП під час пошуку активів підприємства за кордоном. В архівах пароплавства було знайдено документи на актив, який належить ЧМП у В’єтнамі. Це були короткі уривчасті відомості. В Україні дізналися, що ЧМП належать корпоративні права в розмірі 33,7% спільного підприємства «Лотос».

Цьому СП належить невеликий порт у В’єтнамі, історія створення якого тягнеться з часів СРСР. «За радянських часів В’єтнам виділив 80 м причальної стінки для створення порту. ЧМП виділив 3,3 млн доларів інвестицій у це спільне підприємство. Другу частину в розмірі 7 млн доларів ми повинні були проінвестувати пізніше, і в результаті мали отримати майже 70% у спільному підприємстві. Але так і не зробили цього. Замість нас цю інвестицію внесла якась американська фірма. Пізніше цю частку в американців викупило міністерство транспорту В’єтнаму.

Півроку Мінінфраструктури та ЧМП вели з в’єтнамськими партнерами в цьому порту переписку, щоб отримати від них відповіді на наші питання і прийняти нашу делегацію. Але в’єтнамська сторона не хотіла йти на контакт. Україну просто футболили. Ба більше, співробітник ЧМП, який представляв інтереси підприємства у В’єтнамі, спотворював інформацію про нас там, на місці.

Фахівцям ЧМП вдалося отримати і фінансові звіти роботи підприємства за 2012—2015 роки. За результатами цих звітів вони чітко відстежили, що українському підприємству протиправно не виплачувалися дивіденди в загальному розмірі 108 тис. доларів. Востаннє ми отримували дивіденди за 2010-й. Але вдалося дізнатися, що велика частина прибутку останніми роками перенаправлялась на інвестиційний проект у нове підприємство, яке створив «Лотос».

Але порт «Лотос» у В’єтнамі — не єдина власність ЧМП. Крім суден, у пароплавства за кордоном були так звані розрахункові центри, які здійснювали проведення платежів. Такі центри були в Мадриді, Лондоні, Сінгапурі.

Наприклад, розрахунковий центр у Мадриді — адміністративна будівля. Нині ЧМП там не провадить жодної діяльності. Ба більше, у ЧМП немає контролю над цією будівлею, немає реальних документів про право власності на неї. Про те, що ця будівля належить ЧМП, свідчать тільки непрямі докази, а саме службове листування і бухгалтерські проведення. У цих документах працівники ЧМП виявили сліди того, що ЧМП зазнавало інвестиційних витрат на спорудження будівлі, її ремонт, оздоблення тощо.

Будівлю розрахункового центру ЧМП втратило приблизно в 2003-му або 2004 році. Пароплавство видало якомусь іспанському представнику довіреність, який передав будівлю в користування якійсь іспанській компанії. Ця фірма провела ремонт будівлі і виставила рахунок ЧМП на суму більшу, ніж коштує сама будівля. Через відсутність коштів у ЧМП на оплату цього рахунку будівля перейшла у власність цієї іспанської фірми.

Крім того, у ЧМП був і ще один актив в Іспанії — на Канарських островах. Це була база відпочинку, де моряки ЧМП очікували посадки на наступне судно. Будувалася база наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Вона розташована на острові Фуертевентура і називається «Агілас 2000». Нині ця база продовжує функціонувати, але вже не як база моряків, а як готель. Цілком можливо, що управління готелем здійснюють колишні співробітники ЧМП, які були в попередні часи туди відряджені. Є неофіційна інформація, що вони шляхом незаконних дій змогли залишити за собою цей комплекс. Щодо цієї бази також було надіслано відповідні запити до Іспанії, проте відповідей на них досі ніхто не отримав, при тому, що надіслані вони були ще у вересні 2016 року».

Крім того, у ЧМП сподіваються повернути гроші, які були на рахунках компанії в радянських банках. «У ЧМП залишилися активи в Росії — 150 млн доларів в інвалютних рублях на рахунку «Зовнішекономбанку СРСР». У ЧМП зверталися до Москви до правонаступника «Зовнішекономбанку СРСР» — «Зовнішекономбанку РФ». Але через міжнародну ситуацію відповідей немає».

У Міністерстві інфраструктури України та ЧМП не збираються відмовлятися від розпочатого процесу повернення активів. У відомстві та пароплавстві розглядають кілька варіантів розвитку ЧМП у найближчому майбутньому. Наприклад, підприємство може залишатися працювати як у статусі державного, так і виставленого на приватизацію, припускають у Мінінфраструктури. «Після повернення активів пожвавити роботу ЧМП реально. Частину непотрібних активів можна буде продати, а від частини отримувати дивіденди. За ці гроші можна буде погасити реальну кредиторську заборгованість компанії на суму 150 млн гривень. Однак є ще надута кредиторська заборгованість, яка, на жаль, підкріплена підписаними попереднім керівництвом ЧМП актами виконаних робіт. Після відновлення роботи ЧМП і врегулювання питань щодо кредитів ЧМП можна буде виставити на приватизацію і продати з вигодою для держави».

Замість епілогу

Як наслідок, маючи понад 2800-кілометрову чорноморсько-азовську берегову лінію й 18 портів, сьогодні 95% українських вантажів перевозять іноземні судна, а 30 тисяч українських моряків ходять під чужими прапорами.

У 2008 році РНБОУ ухвалила рішення «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави», а в 2009-му Кабмін затвердив «Морську доктрину до 2035 року».

Однак навіть за ідеальних умов відродити флот, на створення якого працював упродовж декількох десятиліть економічний потенціал СРСР, Україні буде дуже непросто.

Одеса.

Фото надано автором.