На жаль, цей об’єкт виявився в зоні обмеженої до нього пішохідної доступності. Таке сталося тому, що до храму можливо підійти лише з одного фасадного його боку — вулиці Уманської. З тильного — розташовані виробничо-логістичного призначення об’єкти, що належать до залізничного депо. Далі йде швидкісна залізнична траса, за відсутності на ній пішохідного переходу.
Відстань від станції швидкісного трамвая «Політехнічний інститут» і до вулиці Уманської, на якій розташовано храм, можна подолати протягом 20 хвилин. А якщо в тому ж напрямку йти до центру депо, яке розташоване на півшляху до храму, то вистачить і 10 хвилин. Щоправда, доведеться зіштовхнутися з небезпечними для життя перешкодами. Вибравши обладнаний обхідний альтернативний варіант, з урахуванням не однієї пересадки на громадському транспорті, доведеться витратити більше години. А в години пік і цього часу може бути мало. Зазначений чинник і провокує працівників депо, парафіян та інших громадян користуватися коротким, але небезпечним маршрутом.
Епіцентром небезпеки є перехід через залізничний насип. Його можна порівняти зі сходженням на ешафот. Адже там, на його вершині, укладено щебінь, шпали, рейки — надійна основа для багатотонних потягів і важкоздоланна перешкода навіть для звичайної здорової людини.
Не можна обійти без уваги і місток через річку Либідь, що похилився від часу і навантажень. Без особливого оптимізму доведеться підніматися дуже довгими, крутими, сумнівними за міцністю, сходами. Саме вони з’єднують нижню частину насипу з його вершиною.
Така ситуація вже давно переросла в пряму загрозу для життя і здоров’я робітників і службовців низки підприємств на території залізничного депо. Не залишаються осторонь й інші громадяни, які не так часто, але все-таки потрапляють у небезпечну зону.
Ідеальним, але досить затратним виходом з вищевказаної ситуації стало б спорудження мостового переходу між станцією швидкісного трамвая «Політехнічний інститут» і вулицею Уманською. До речі, подібна споруда багато років успішно виконувала свою функцію на території центрального залізничного вокзалу — до заміни його підземним переходом.
Ну, а найпростіше, менш затратне професійне рішення пов’язане з прокладанням тунелю в залізничному насипі. Як тимчасовий захід він (тунель) зняв би напруженість на шляху майбутніх гідних найбільшого європейського міста перетворень і був би з вдячністю сприйнятий як співробітниками депо, так і парафіянами храму, і багатьма киянами. Однак, на жаль, навіть таке рішення у компетентних колах поки що не розглядалося...
Київ.
Фото: wikipedia.org
