Взимку 2016 року 58-ма бригада перебувала на сході України та вела запеклі бої поблизу Авдіївки Ясинуватського району. Авдіївська промзона була тією визначальною точкою на мапі, яка щодня позначалась як одна з найнебезпечніших та найгучніших. Олег Васильович розповідає про один із зимових ранків, який забрав чимало життів....

Це було о 5-й ранку 6 лютого 2016 року. У той період військовий ще був у складі 16-го батальйону та виконував завдання як командир відділення.

Бійці підійшли до крайньої позиції — ясинуватської розв’язки — разом із хлопцями із «Правого сектору» та розвідкою бригади.

На тому місці був склад — Донецький шиномонтажний завод, оптова база. Там зберігалися лаки, фарби для яхт та різні мастила.

Заходили на промзону взводом. Спочатку командир роти зібрав особовий склад та розбив по відділеннях. Олег Васильович і ще 5 осіб йшли попереду, 12 — позаду. Завданням було пробиратися в абсолютній тиші. Праворуч, у районі дач, стояв Іван Катеринчук, їхній заступник командира взводу, та 10 бійців особового складу. Ліворуч — друга рота та хлопці з «Правого сектору». Позаду був ангар, бункер 6х15 метрів, де також хлопців прикривали. Ось такою «живою коробкою» пробиралися до визначеного місця.

Був період, коли дачний район, що тоді перебував під укріпленням Івана Катеринчука, незаконні збройні формування хотіли взяти в кільце та розгромити. Але ворожій силі, на щастя, не вдалося досягти своєї мети. Підрозділ відбив напад з різнокаліберної зброї, але сам Катеринчук зазнав поранення у плече від пострілу з ВОГу.

Ось так, по 5 осіб почали заходити до промзони...

А у зв’язку з тим, що автівка з провіантом підірвалася на протитанковій міні, деякий час хлопці сиділи без свіжої питної води та їжі. Пили ту воду, що стояла в бутлях, призначених для охолодження деталей.

Командирів на той час у хлопців не було. Командуванням займалися солдати та сержанти. 5 березня 2016 року був роковим та наповненим смутком втрат.

Взвод вів старший солдат-кулеметник Юрій Мальцев. Худорлявий чолов’яга з козацьким чубом та вусами. Справжній патріот та син своєї Батьківщини. Почався мінометний обстріл з боку ворога, який перебив кабель на генераторі. Юрій хотів його полагодити, але не встиг. Від розриву міни боєць зазнав важких поранень ніг і плеча та від поранень і больового шоку помер на місці.

Російські терористи протягом 5 годин обстрілювали українські позиції з мінометів калібру 120 мм з боку Ясинуватої. Командир взводу, виконувач обов’язків командира 1-ї роти старший лейтенант Андрій Ярешко з позивним «Яр» теж тоді загинув... У той час була мокра дощова погода, і військовий йшов, розмовляючи по рації, у бік своїх позицій, але, не дійшовши буквально 50 метрів, розвернувся і попрямував назад. Олег кричав йому, що зараз знову буде «крити», але той не чув... Міна розірвалася за 5 метрів від Андрія....

Один день повністю змінив життя двох сімей...

У тому бою за промзону Олег дістав контузію від мінометного обстрілу, але пам’ятає все і згадує кожну деталь з тих рокових днів...

Справжні герої завжди залишаються в серцях патріотів Батьківщини.