І як до знавця та тонкого цінителя гумору до нього накопичилися такі питання:
— Тарасе Івановичу, чому Порошенко програв Зеленському?
— Бо він не використав шарж і карикатуру у виборчій кампанії. Як і Юлія Тимошенко.
— А чого топ-політики не змогли їх задіяти? Відомо, що в колишнього Президента на столі лежав пілотний номер легендарного журналу «Перець», фактично заборонений прихвоснями Януковича. А творчий колектив журналу на чолі з Олегом Чорногузом його мав намір відродити і тому просив допомоги у Петра Олексійовича.
А Юлія Тимошенко мешкала по сусідству з королем українського гумору Олегом Чорногузом. І завдяки йому змогла б залучити найкращих шаржистів та карикатуристів України, порівняно з якими весь склад «95-го кварталу», як то кажуть, нервово б курив десь обабіч.
— Бо залучення гумористів не є функцією державотворення.
— Але ж Володимир Олександрович Зеленський задіяв шарж і карикатуру у виборчій кампанії і переміг.
— Так.
Я, між іншим, не вважаю, Олега Чорногуза «королем українського гумору». При ньому пішов з редколегії легендарний редактор Федір Маківчук, при якому наклад цього легендарного видання досяг чи не найбільшого в усьому світі рівня — понад три мільйона примірників. І виходив «Перець» два рази на місяць!
Коли він починав друкуватися в комбінаті «Україна», то це потужне поліграфічне підприємство на цілий тиждень «зачинялося на замок» для інших замовлень!
А ще пішли із редколегії Володимир Бондаренко і ціла команда унікальних художників на чолі з Валерієм Зелінським, які й робили «Перець» — «ПЕРЦЕМ»! Бо в сатиричному журналі найголовніші все ж шаржі та карикатури!
І одразу ж різко впав тираж «Перцю». Бо він тримався на «зірковій команді» журналістів та карикатуристів Федора Юрійовича та Валерія Федоровича!
— Але ж тоді почала сходити зірка неперевершеного художника-карикатуриста Анатолія Василенка, якого ви називаєте в Книзі ще й батьком українського коміксу!
— Так. Але ж один у полі, як кажуть, не воїн. І хоча потім Маківчука знову запросили до редколегії, повернути колишню славу «Перця» вже виявилося неможливим.
Що ж до Анатолія Василенка, то його можна вважати «батьком» українського коміксу. Він здатен видавати на-гора силу-силенну тем і, незважаючи на високу продуктивність, гарантувати мистецьку довершеність.
Цікаво, що він дружні шаржі на багатьох малює у вигляді унікально красивих котів або собак.
— Вражає, що як художник-карикатурист він, на його думку, сформувався лише у 50—60 років! І мене вражає така самооцінка Анатолія Петровича!
Професійних ознак він заочно навчався у московських майстрів пензля Малаховського, Антоновського, Семенова. З українських художників йому близький стиль В. Литвиненка. Саме в його творчості Анатолій Василенко знайшов «ключ» до масового читача.
Ним стали комікси. Художник визнавав, що приводом до появи його коміксів були якраз не західні аналоги, а вітчизняна тематика (взагалі західна карикатура тоді майже не доходила до самобутнього художника з Полтавщини). В основі карикатури А. Василенка лежить все ж таки народний гумор.
— Приємно, що ви вважаєте його графічним Остапом Вишнею.
— Так. Тому що він не лише блискуче малює, а й сам придумує теми своїх шаржів та карикатур. А це зробити найважче. Між іншим Анатолій Василенко разом із С. Герасимчуком були головними «темістами» легендарного сатиричного журналу «Перець». Його головний художник В. Зелінський якось їм обом сказав: «Перестаньте блистівками сипати».
— За тематикою А. Василенко починав більше як соціальний карикатурист.
— Так. Львівський «перчанин» Володимир Пальцун згадував, що досить із Анатолієм Петровичем було пройтись від однієї кнайпи до іншої, як у голові в нього народжується з десяток тем для карикатур.
Раніше, в 60-70-ті роки минулого століття, карикатура сиділа в самовиготовленій художником клітці й гострила перо лише для спеціальних адресатів. Тематика була дуже своєрідною: коридором вузьким ідеш, наліво і направо зачинено. А перед тобою лише кілька затертих тем. Це хулігани, двірники, алкоголіки, хапуги і загалом такий «нехороший» бюрократ. Це також наше минуле планове господарство: наперед художники знали, що мости будуть у нас поламані, хтось комусь пику наб’є. Щоправда, було певне пожвавлення у добу відлиги. Давали, приміром, газету з промовою Микити Хрущова, в якій було чимало сатиричних виступів першого секретаря ЦК КПРС. Художнику належало як слід це обіграти й створити в межах заданого простору карикатуру.
Нам із Валерієм Нестеренком цікаво було дізнатися у Анатолія Василенка, наскільки він погоджується із тезою, що українська карикатура — одна з найкращих у Європі. «Я такого не стверджував, але мушу сказати, що карикатура у нас таки одна з кращих. Я згоден, що не одна з гірших, так буде точніше».
— Цікаво, що зараз Анатолій Василенко усе ж перетворився саме на політичного карикатуриста. І щотижня радує своїми новими шедеврами в англомовному тижневику «Kyiv Post» та багатьох журналах. І його роботам стала характерна ще й відверта сексуальність! А що ви можете сказати про еротику в сучасній карикатурі?
— Виразнішого комічного ефекту карикатуристи досягають при залученні символів сексуальності, зручних для візуалізації. Досить згадати унікальні роботи хоча б того ж А. Василенка а ще І. Кийка та В. Нестеренка.
Один із символів сексуальності — фалос, який у давнину символізував космічну силу, активний початок, знаряддя праці і… музичний інструмент. Цей символ сексуальності присутній у творах цих та інших художників у завуальованому вигляді. Фалос асоціюється з видовженими твердими предметами. Такими прикладами можуть бути хоботи слонів, ріг носорога, зображення мужчин з видовженими масивними носами. Усе це привертає увагу глядачів, та ще й пробуджує асоціативний ряд як мислений, так і візуальний. Використовуючи видовжений ніс як образотворчий прийом і як символ сексуальності, карикатуристи звертаються до сексуальності як до допоміжного інструменту створення комічного ефекту.
Головний мотив сексуальної тематики — задоволення, яке ми відчуваємо від споглядання сексуального в оголеному вигляді.
Для підсилення комічного ефекту, на нашу з Валерієм Нестеренком думку, художники застосовують одночасно декілька символів в одному творі. Наприклад, образ Пізанської вежі, що падає, — символ падіння, а також і сексуальності фалоса. В цьому символі поєднано трагічність і комічність.
Зустрічався я із ще одним найкращим художником-карикатуристом сучасності, народним художником України Радною Сахалтуєвим, який, між іншим, в своєму доробку теж має багато чуттєво любовних малюнків. А ще проілюстрував чудові мультфільми «Капітан Врунгель», «Острів скарбів», «Доктор Айболить»…
— Дякую за, на жаль, таку недовгу розмову… (бо державні та депутатські справи змусили Тараса Івановича її терміново припинити. — В. Б.).
Спілкувався публіцист Володимир БОНДАРЕНКО.
На знімках шаржі та карикатури народних художників України Анатолія ВАСИЛЕНКА та Радни САХАЛТУЄВА.
