Зазвичай на ринках краю чорницю продають не ті, хто її збирав.
Південь країни за своїми агрокліматичними умовами сприятливий для вирощування овочів, фруктів та ягід. Цьогоріч, щоправда, садові полуниці, абрикоси, черешні, вишні, сливи, персики не дуже вродили. Точно не в тих обсягах, які пропонує ринок. Тому коли вам кажуть, що персики миколаївські чи запорізькі, а кавуни — херсонські, є порада — подивіться на супровідні документи. На жаль, місцеві фрукти, овочі, ягоди втрачають свій домінуючий статус на базарах. Прогалину заповнює імпорт.
Взагалі-то Миколаївщина — не ягідний край. У тому сенсі, що тут не звикли до споживання лісових ягід. Майже повна відсутність лісів — ними вкрито заледве чотири відсотки території краю — дається взнаки. Єдина дика ягода, яку я зустрічала в лісостеповій зоні, — суничка. У неймовірно обмеженому масштабі. А свою першу в житті чорницю спробувала в шестирічному віці на Львівщині — у стрийському кафе ласувала тоді морозивом із чорницею. З того часу ці ягоди полюбила так сильно, що відмовитися від них не можу досі.
Заради своєрідного експерименту днями опитала своїх знайомих по Фейсбуку, чи знають вони про те, що чорниця нового врожаю вже потрапила на ринки Миколаївщини. І взагалі, хто які ягоди купує. Справа в тому, що коли на ринках краю декілька років тому з’явилася чи не перша чорниця, продавці вимушені були писати «рекламні» меседжі: «ягода корисна», «купуйте для зору», «лісова ягода». Хто що вигадував, те й писав, аби продати маловідому смакоту.
Звісно, щоб успішно реалізувати вітамінну продукцію, доводиться привчати людей до її споживання. Звідки мешканцю півдня знати про властивості чорниці, яку він просто ніколи не бачив?! «Таке, щось схоже на чорну смородину. На смак зовсім інша, цікава», — реакція чоловіка, який уперше в житті спробував чорницю. Не знає народ південний про чорницю. Знають лише ті, хто або жив на Поліссі, родом звідти, або чув про диво-ягоду. Необізнаністю користаються продавці. Якщо одного дня на Центральному ринку Миколаєва купила кіло чорниці в пані по 100 гривень, то наступного бачила пропозиції за зовсім іншою ціною.
Утім, неягідна Миколаївщина поступово привчається до споживання ягід. Тут багато людей, котрі свого часу приїхали з північних областей. Вони навіть знають про морошку, княженицю, шикшу. Одна знайома по Фейсбуку згадує: «У 1990-ті якийсь час жили в батьків, то в сезон збирали з городу відер по 20 полуниці і малини, і на виручені гроші готували малих до школи. Відтоді я байдужа і до малини, і до полуниці...»
Слід цінувати та за можливості вживати те, чим нас обдарувала матінка-природа. Навіть ту саму шовковицю, що росте та осипається на миколаївських вулицях.
Миколаївська область.
Такі рукописні таблички пояснюють покупцю, що це за ягода.
Фото автора.
