Городецька сільська рада (до неї входили Городець, Велихів та Сварині) колишнього Володимирецького, а нині Сарненського району Рівненщини не так швидко знайшла себе: спочатку об’єдналася у Кричильську ТГ, згодом та увійшла до складу Сарненської міської територіальної громади, а з нею — і села колишньої Городецької сільської ради.

— Не відчуваємо себе сиротами у Сарненській міській громаді, — каже городецький староста Ірина Басик (на знімку), яка до об’єднання була городецьким сільським головою. — Маємо від такого об’єднання багато переваг. По-перше, до Сарн — центру громади, що за 20 кілометрів від нас, — можна дістатися за 40 гривень (туди і назад) — досить вийти на трасу, кудою маршрутки й автобуси на Сарни курсують дуже часто. До Володимирця з Городця нам діставатися було б далі — 25 кілометрів, та й туди через наше село небагато рейсів. По-друге, багато жителів наших сіл добираються на роботу у Сарни: хтось працює на хлібозаводі, продукція якого відома під торговельною маркою «Скиба», хтось на гуртовні «Північ-центр» та на інших підприємствах знайшов роботу. Адже Сарни — один з найбільших промислових, а віднедавна ще й адміністративних центрів Рівненщини, бо об’єдналися Сарненський, Рокитнівський, Дубровицький райони. Я особисто відчуваю, що громада рухається у правильному напрямі. Голова громади Руслан Серпенінов раніше працював головою Сарненської районної ради, має досвід роботи у місцевому самоврядуванні, тому разом із працівниками міськради, старостами, керівниками комунальних підприємств, депутатами дають раду і поступово, крок за кроком, розв’язують проблеми населених пунктів однієї з найбільших в області територіальних громад. Мені імпонує те, що до нашої думки, пропозицій дослухаються, що ніколи ми не відчували себе чужими у цій громаді. Ось, скажімо, один з прикладів: наші шкільні котельні взяло під опіку комунальне підприємство міськради «Теплосервіс», так само, як і нашу сільську пожежну команду, тобто все це потрапило до професіоналів. Відрадно і те, що нарешті почали будувати відрізок дороги від траси Київ — Варшава, яка проляже через наше село, сусідню Антонівку, аж до повороту на Великі Цепцевичі. Цього ми чекали не один десяток років.

Зрештою, ми поцікавилися думкою мешканців Городця (а тут багато читачів «Голосу України»), чи стало комфортніше їм жити у складі Сарненської міської територіальної громади.

Надія Савсюк, жителька Городця:

— У мене ріс на обійсті в’яз, був до трьох метрів в обхваті, але він пустотілий всередині. Я постійно боялася, щоб при буревії він не впав і не наробив лиха. Кілька років не могли зрізати дерево — для цього потрібна була відповідна техніка. І тільки комунальники із Сарн зрізали трухляве дерево. Тепер ми спокійні і вдячні комунальникам. Таке ж аварійне дерево зрізали і в Галини Кукли, чула, що збираються допомогти і моїм односельчанам Раїсі Моцик, Олександру Білобородому, Марії Мойсюк. Адже ми самі з таким деревами зроду не справилися б.

Марина Володько, вчителька Городецького ліцею:

— Географічно наш населений пункт розташований так, що ми ніби завжди були частиною Сарненщини. Тому я об’єднання у Сарненську територіальну громаду сприйняла позитивно, бо в тому є чимало переваг. Маючи чотирьох дітей та не маючи власного транспорту, відчула перевагу у доїзді до лікарні у Сарни — набагато ближче. І ще таке. Нині у наших селах патрулює екіпаж поліції, чого раніше не було. Стало більше порядку, «лихачі» на мотоциклах і скутерах менше ганяють по селу — безпечніше на вулицях. Дуже швидко влада реагує на звернення людей: зрізування аварійних дерев, ремонт місточків через річку Вирку, яка розділяє Городець, відновлення дороги з вулиці Зарічної до амбулаторії... У нас в старостаті облаштували віддалене робоче місце ЦНАП, тут працює адміністратор Катерина Аверкіна — приймає документи, відпала потреба везти їх за кілометри.

Почула думки й інших мешканців, які сподіваються, що у складі Сарненської громади вдасться розв’язати ще чимало проблем, які у їхніх селах є і які не розв’язувалися роками.

— Найголовніша проблема — земельна, — каже староста Ірина Басик. — У нашому селі спочатку був радгосп, нині — державне підприємство «Дослідне господарство «Городецьке». Тож тоді, коли всім селянам розпайовували землі, наші залишилися без паїв. І куди ми тільки з десяток років не зверталися, щоб розв’язати цю проблему, ніде нам не допомогли. Адже землі радгоспів за законодавством того часу не входили до переліку тих, які можна розпайовувати. То сподіваємося, що все-таки вдасться розв’язати цю проблему вже у складі нової громади. Адже наші селяни землю люблять, як і працювати на ній, для багатьох сімей вона — годувальниця.

— Ми однаково підтримуємо всі села громади і робимо все від нас можливе для розв’язання їхніх проблем, — каже сарненський міський голова Руслан Серпенінов (на знімку).

Рівненська область.

Фото надані автором.