Роком його заснування вважають 1746-й, хоча люди селилися у пониззі Дунаю з незапам’ятних часів. Іменем новому поселенню стало Липованське, засновниками Вилкового називають старообрядців, а також різних козаків.
Назву Вилкове дали своїй новій батьківщині саме запорожці: «Звернувши увагу на розгалуження Дунаю, схоже на виделку або вила». «Рукояткою» їй служить Кілійське гирло, а «зубцями» — гирла Стамбульське, Білгородське, Анкудінове, Очаківське.
Щоб життя на островах, які регулярно заливають води річки, стало можливим, довелося постаратися. Створювали, розширювали, підтримували, обсаджували деревами канали-єрики, що стали одночасно вулицями, способом регулювання води й доставки її для поливу. Вздовж каналів установлювали доріжки-кладки. Діставали із дна густий і родючий намул, який лягав в основу городів і садів. Відновлювали господарства після розливів Дунаю та пожеж.
Вижили, розвилися, подужали.
Прибувши до Вилкового, ви спершу опиняєтеся в новому місті, де від єриків залишилися лише вузенькі заболочені канавки, а пейзажі нагадують звичайні одеські села.
Основні визначні пам’ятки тут розміщаються в центрі, поруч із автостанцією, зокрема церква Святого Миколая.
І біля Дунаю в районі річкового причалу. Одразу на вас чекають два відомі вилківські пам’ятники. Монумент Липовану — легендарному засновникові Вилкового. І Святому Миколаю, який, зокрема, захищає рибалок (на знімку), моряків і мандрівників загалом.
Повернувшись у центр, можна навідатися в Будинок Рибалки із Краєзнавчим музеєм і картинною галереєю, основою якої стали роботи місцевого художника Олександра Шаронова. Він же — директор музею й екскурсовод.
Поглянути на меморіал Окуджаві (перший в Україні) роботи скульптора Івана Булавицького. Булат Шалвович присвятив Вилковому проникливі рядки у двох своїх роботах — пісні «Вилковская фантазия» і есе «Город на ериках».
І вирушити до Білгородського каналу — єдиної судноплавної артерії, що вижила, струменіє через старе місто, яке зберегло антураж стародавнього Вилкового. Саме цим каналом відбувається більша частина човнової екскурсії — головного туристичного магніту міста.
Ситуація з каналами у Вилковому, як ми дізналися, плачевна. Вціліло їх у повноводному вигляді небагато. Туристам зазвичай показують лише один — головний, позначений на карті як Білгородський. Більшість інших неухильно міліють, доходячи місцями до стану зарослих очеретом канавок. Так ще з десяток років — і вилківські канали-єрики залишаться лише в людській пам’яті.
Як кажуть, плавзасобів у місті неміряно — від одного до трьох-чотирьох на родину. Човнів тут більше не тільки, ніж автомобілів, а й велосипедів!
Це й зрозуміло, мало того що риболовля, туристи, а ще й городи вилківчан, ті самі класичні шість соток, розміщені на островах, куди крім як по воді дістатися неможливо.
Ціни на послуги човнярів не низькі. У середньому година прогулянки коштуватиме 500 грн (поїздка на Нульовий кілометр мінімум удвічі дорожче). Але, мабуть, це того варте.
Ви зможете подивитися на старе місто з води — побачити його так, як багато поколінь вилківчан. Насолодитися місцевими особливостями: майже біля кожного будинку — дерев’яні причали для суден, а в невеликого розміру канальчику, наче у власному гаражі, дрімає човник. Побачити вузенькі кладки через канальчики, перекинені паралельно головному каналу, і юнака, котрий жене на велосипеді просто по цих дошках-кладці. Він місцевий — йому звично (на знімку вгорі).
Помахати рукою пропливаючому повз катеру. Кажуть, особливо «човново» у каналі вихідними, тим паче коли вони збігаються з великими святами. У той же День Незалежності канал нагадує жваву київську трасу в годину пік.
Вийти в повноводний Блакитний Дунай, повний рибалок і прогулянкових катерів різних форм і розмірів. Завернути до островів з вилківськими городами, де ростуть і знаменитий виноград Новак, і хурма, і гранат. Шкода, відомої вилківської полуниці садити почали менше.
А після повернення з екскурсії не гріх скупатися, посмакувати місцевим вином з того самого Новака, розоритися на дунайський оселедець або копчену рибку (на знімку), яка ще нещодавно плавала в Дунаї. Насолодитися вітром з річки, шумом хвиль, ароматами плавнів. Усім тим, чим щедро ділиться з людьми ще одна чудова часточка нашої країни.
Фото автора.
