На ухвалення Верховною Радою Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)» природолюби чекали довго. Тож прийняття проекту у другому читанні сприйняли як перемогу. Справді, документ продемонструє прагнення суспільства бути гуманним до братів наших менших. Нам пропонується заборонити бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх і безпритульних тварин, завдавати їм болю або страждань, топити, душити, труїти, використовувати електричний струм тощо.

З-поміж іншого в законопроекті міститься і заборона на утримування диких тварин у закладах громадського харчування, нічних клубах, готелях, оздоровчих закладах та інших непридатних громадських місцях, а також у квартирах, приватних будинках, присадибних, садових ділянках. Насамперед ідеться про левів, тигрів, ведмедів, кабанів...

Отже, після остаточного ухвалення законопроекту дотримання цих норм має позбавити страждань і зберегти не одне життя — з цим не посперечаєшся. Але чи вдасться реалізувати добрі наміри?

На Хмельниччині вже стикнулись із проблемою, яку не можуть здолати, а з прийняттям зазначеного вище законопроекту цих проблем побільшає.

Вихованці зоокутка хмельничанина Сергія Пальохіна законів не читають. Усі вони живуть сумирним і ситим життям, яке забезпечує їм власник. Хоча і зоокутком цей невеликий «ковчег» уже не назвеш — це, швидше, невеликий зоопарк. Щоправда, із величезними клопотами для господаря, адже за всіма вихованцями треба доглянути, нагодувати, коли потрібно — пролікувати...

До Пальохіна звірі потрапляли по-різному. Багатьом він врятував життя. А потім узяв на себе нелегкі обов’язки з їх утримання. Тож зоокуток давно перетворився на центр реабілітації тварин. Серед майже півтори сотні його мешканців є вівці та кози, поні, оленята, лами, голуби, лелеки, фазани... А ще — яки, ведмеді та леви.

Останні — це переважно колишні циркові артисти. Виступали на арені і яки, а потім власник хотів здати їх на м’ясокомбінат... Когось принесли господарі, котрі не можуть чи не хочуть утримувати тварин. Хтось, як от сліпий вовк та лисиці, постраждав у природних пожежах...

А скільки полікували і потім випустили на волю їжачків, білочок, різних птахів та дрібних тваринок — уже й не перелічити. Є й такі вихованці, з якими ніяк не розлучитись.

Так сталось із ведмедями Пафнутієм та Дашею, котрі живуть у Пальохіна вже майже п’ять років. Свого часу вони виступали в різних цирках. Але від обох власники вирішили відмовитись. Одного після гастролей приїжджі циркачі просто залишили в тісній клітці в Летичеві. Спочатку місцевим було цікаво поглянути на таке диво. Та потім стало зрозуміло, що тварину потрібно годувати, доглядати за нею, облаштувати житло і барліг... Хто це робитиме? За який кошт?

Добре, що знайшовся Сергій Пальохін, котрий погодився взяти на себе всі ці клопоти. І зробив це не заради заробітків, а зі щирого співчуття до тварин.

Після кліток два на два метри, в яких ведмеді прожили по три-чотири роки, нове помешкання могло видатись їм справжнім раєм. Хоча, за тодішнім законодавством, на одного клишоногого мало припадати 30 квадратних метрів, у зоокутку для пари побудували вольєр на 140 квадратних метрів.

Та хоч як старалися, проте розуміли, що в природі ведмедям набагато краще, ніж у клітці. Тому, як не раз розповідав Сергій Пальохін, почав звертатись і в Національний природний парк «Синевир», і у ведмежий притулок «Домажир», і у притулок для бурих ведмедів «Біла скеля», щоб ті забрали до себе його вихованців. Але місць для них не знайшлось.

Проблем додалось, коли у пари з’явилось ще й троє ведмежат. Охочих погратись із кумедними дітлахами завжди вдосталь. А от з можливістю повернути родину до життя в природних умовах все виявилось значно складніше.
Та поки в зоокутку думали, як усе владнати, до справи взялись громадські активісти.

У кожного своя точка зору

Навесні зоозахисниця із Львівщини звернулась до міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, голови Державної екологічної інспекції України, голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, начальника ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області та керівника Хмельницької обласної прокуратури, щоб ті перевірили зоокуток Пальохіна. Жінка «сигналізувала», що центр безпідставно названо місцем реабілітації диких тварин. Вона визначила його незаконним розплідником ведмедів, в якому умови утримання не відповідають нормам.

За недостатністю квадратних метрів вона так і не побачила, що доброго було зроблено для тварин. Тож наполягала не тільки на перевірці, а ще й на конфіскації всієї ведмежої родини.

Хоча перевірки і почались, більшість перевіряльників розуміли, що у скарзі багато безпідставних звинувачень. Адже ніхто й не думав спеціально розводити ведмедів. А не стерилізували їх тільки тому, що ці тварини давно віднесено до червонокнижних. Якщо в них з’явилось потомство, то це радість, а не злочин. Інша річ, що ці малята виявились нікому не потрібними і ніхто так і не взяв на себе відповідальність за них, як, зрештою, і мало б бути у країні, яка по-справжньому турбується про збереження генофонду рідкісних тварин.

Скаргу перевіряли всі: від контролюючих і правоохоронних органів до громадських активістів і місцевих депутатів. Що побачили?

Що умови утримання та догляду за тваринами відповідали тодішнім ветеринарно-санітарним вимогам. Що тварини мають ветеринарно-санітарні паспорти з відмітками про вакцинацію проти сказу. Що мають вигляд нагодованих і доглянутих. Що харчуються кашами, супами, морквою, є в раціоні і булка з медом.

А у спекотні дні воду в басейні на дві тонни, який розміщений у ведмежих клітках, міняли кожні дві доби, щоб була чиста і прохолодна.

Щодо розміру вольєра, то там справді виникли проблеми. Ще до нового року приміщення на двох ведмедів удвічі перевищувало нормативну площу у 60 квадратних метрів. Але після змін у законодавстві стандарт на одного ведмедя тепер має бути не менш як 200 метрів.

Пальохін і хотів би мати такий. Та, за його підрахунками, будівництво стане десь у півтора мільйона гривень. Таких коштів він просто не має.

Та й два гектари землі, які три роки тому отримав у безплатне користування, виявились уже затісними для зоокутка, який помітно розрісся. А отримати нову ділянку, знайти кошти чи інвесторів для будівництва — все це справи не одного дня. То як бути?

Клишоногі тепер у квартирній черзі

Після перевірок і вивчення ситуації справа дійшла до суду. У середині липня була винесена судова ухвала про конфіскацію з центру двох дорослих ведмедів, ведмедиці та трьох ведмежат.

Сергій Пальохін і без суду готовий був віддати їх у притулки з ліпшими умовами. Та хто ж брав?

Тепер цей клопіт упав ще й на Державну екологічну інспекцію в Хмельницькій області, яка й позивалася на центр реабілітації до суду. Бо разом із виконавчою службою вона має вилучити тварин, а головне — прилаштувати. Тож тепер настав новий етап перемовин із ведмежими притулками. Але, з усього видно, буде він довгим і непростим. Поки для хмельницьких хижаків знайдеться нове житло, їм доведеться почекати у квартирній черзі.

Наразі вони все ще залишатимуться у тіснуватій, але дружелюбній комуналці.

У них все, як і у нас, людей: закон на їхньому боці. Зате на перешкоді стають майже непоборні життєві обставини.

Хмельницький.