Для українців садова мальва — квітка символічна, вона є знаком отчого дому. Недаремно ж по селах і містечках попід тином і досі височіють стрункі мальви.
Цікаво, що вони — одні з перших рослин, описаних у літературі. Чи знали ви, приміром, що Горацій згадував мальву як компонент свого харчування? Він писав: «Для мене харчем є маслини, цикорій і мальви». Чому б це? З’ясовується, квіти мальви надзвичайно корисні, й це вже науково доведено. Особливо смачний і цілющий трав’яний чай із додаванням квіток мальви. Перекладена лордом Монбоддо антична епіграма згадує мальву як рослину, котра висаджується на могилах, з огляду на повір’я, що, начебто, навіть мерці нею харчуються.
Можливо, корисність і краса мальви певним чином вплинули на прихильність українців до цієї квітки. Хтозна?
Однією з улюблених рослин мальва є також і в німецьких садках, де вона вирощується з ХV століття. Англійці вивели велику кількість сучасних махрових сортів мальви. Шанують її в Японії. Ці квіти можна побачити навіть в Америці. Але, схоже, справді сакральною вона є саме в Україні.
У нашому фольклорі ця квітка згадується як невід’ємний елемент побуту. Зустрічаємо її у численних прозових і поетичних творах. А про пісні, присвячені мальві як символу матері й України, годі й казати!
