Як з’ясувалося, уже п’ятнадцять років Сергій Адаменко (справжнє ім’я) мешкає в далекій Ірландії, має ірландське громадянство. Але народився і виріс він на Луганщині, тож коли російський окупант прийшов на рідну землю, Сергій вирушив її захищати в легіоні Добровольців.
Воювати довелося недовго, проте щемливі спогади про побратимів, про побачене на війні Сергій вирішив викласти у книжці (на знімку). Каже, це була його внутрішня потреба. «Я був на передовій лише три місяці, і тут ви не прочитаєте про бойові дії. Я не хотів на цьому акцентувати увагу, та й під час мого перебування переважно тривала окопна війна. Натомість хотілося розповісти про людей, яких я там зустрів. А вони зовсім різні за професією, за статусом, за віросповіданням і національністю, проте об’єднані єдиною метою — вигнати окупанта за «парєбрік».
Спочатку свої коротенькі оповідання «Патрік», ще перебуваючи на фронті, почав писати у Фейсбук, але потім вирішив, що наші захисники гідні того, щоб про них знали якомога більше людей. До речі, про «знали». Якось він помістив свій пост у Фейсбуці, і тут до нього підходить товариш і просить прибрати. Бо, каже, не хочу, щоб дізналася моя мама, адже для неї я на навчаннях на полігоні.
Варто зазначити, що це вже друге видання, перше «Патрік» надрукував власним коштом, а на цю книжку гроші дав добрий товариш. Видання, як і попереднє, крім України Сергій розповсюджуватиме і в Ірландії. Попереднє теж непогано розійшлося. Є воно і в найстарішому коледжі Ірландії. Адже, розповідає Сергій, російська пропаганда працює і там, до того ж досить активно. «Тож нам треба якось їй протистояти. Хочу провести презентації, щоб привернути увагу: війна триває і хто є ворог. Взагалі, якщо не на фронті, то треба робити щось хоч так», — резюмує мій співрозмовник, — тому й доношу свої меседжі у такий спосіб».
Ще одна мета книжки, веде далі Сергій, дати людям зрозуміти, герої вони поруч, що вони не якісь особливі на перший погляд, вони звичайні. «Але він там був, і він для мене — герой. І я дуже хочу, щоб ми шанували тих, хто боронить нашу землю, зараз, а не тоді, коли їх уже не стане».
Загалом замальовки Сергія про кожного героя читаються дуже легко, вони не переобтяжені. До того ж до кожної з них автор також додає фото тих, хто нас боронить.
Фото автора.
