На знімку: капітан Анатолій Верба.

«Для яхтсменів усього світу навколосвітня подорож «Вітбред» (нині — The Ocean Race) — одна з головних і найпрестижніша подія у вітрильному світі, що об’єднує людей у любові до моря, прагненні швидкості, нових горизонтів і контрастів — від спеки тропіків до крижаних вітрів Південного океану. «Вітбред» — випробувальний полігон фізичних і психічних можливостей претендентів на перемогу в надмарафоні завдовжки 32 тисячі морських миль, перевірка конструкторських ідей, втілених в екстра-, супер-, ультралегких яхтах, у яких головний параметр — швидкість», — так з притаманною йому емоційністю писав капітан Анатолій Верба. Завдяки ньому в історії цих всесвітньо відомих перегонів є єдина яхта, яка носить ім’я рідного міста свого капітана — української Одеси.

Анатолій Верба — яхтсмен-гонщик, багаторазовий переможець і призер вітрильних змагань на «Кубок Чорного моря», «Кубок Балтики», один з ініціаторів і лідерів проекту участі в навколосвітніх вітрильних перегонах «Вітбред» радянської яхти «Фазісі» в 1989—1990 роках і головна персона створення та участі яхти «Одеса-200» в наступній «Вітбред» 1993—1994 років.

«Фазісі» фінішувала лише одинадцятою з 23 яхт-учасниць — це був хороший результат для команди, яка не мала досвіду океанських переходів під вітрилами. Рятувати становище взявся Анатолій Верба, який тримав позицію найбільш авторитетного лідера всіх етапів розкрутки, підготовки, будівництва й участі яхти «Фазісі» у «Вітбред» і мав за плечима призи й перемоги на Чорному та Балтійському морях.

Престиж Одеси для одесита значить дуже багато! І Верба вирішує, що його човен, який візьме участь у «Вітбред» 1993—1994 років, називатиметься «Одеса». Фініш наступної навколосвітньої подорожі планувався на літо 1994-го — рік 200-ліття міста. Так до назви додалося ювілейне число «200».

Заявка на участь яхти «Одеса-200» у навколосвітніх перегонах «Вітбред» 1993—1994 років була прийнята за № 1 — набагато раніше від інших претендентів. Лідер конструкторської групи, яка проектувала «Фазісі», Ігор Сіденко в стислі терміни випустив креслення яхти. Було підписано контракт на будівництво корпусу.

А далі був серпень 1991-го... Величезна країна розвалювалася, руйнувалися плани, розривалися домовленості про спонсорування проекту й катастрофічно зсувалися плани будівництва яхти. Виникли проблеми і зі схваленням проектної документації яхти Американським бюро судноплавства (ABS), яке мало інспектувати флот «Вітбред». Інспектори, пам’ятаючи про «небезпечні» інноваційності «Фазісі», зробили все від них залежне, щоб погіршити конструкцію її співвітчизниці — «Одеси-200». Ігор Сіденко на вимогу інспекторів ABS вніс до проекту більш як сотню змін, що не покращували її.

Як важко було вижити цьому проекту, каже проста статистика: бюджет одеської яхти був у п’ять-шість разів менший від бюджетів призерів перегонів. З 94 синдикатів, які оголосили про підготовку до «Вітбред» у 1991 році, на старт у 1993-му змогли вийти тільки 15. Але «Одеса-200» увійшла до їхньго числа. Це було вже не диво, а результат трирічних виснажливих достартових «перегонів» капітана і його екіпажу, перегонів, після яких навколосвітня подорож сприймалася ними як «прогулянка під вітрилом».

Після першого етапу капітану Вербі надійшла пропозиція від однієї з британських газет — вирішити фінансові проблеми проекту на всі наступні етапи перегонів в обмін на зміну назви яхти. Але Верба відповів відмовою: «Ми три роки працювали з думкою, що яхта називатиметься «Одеса», ми обіцяли це одеситам, ми не можемо обіцянку порушити!».

І «Одеса-200» пішла в Південний океан, де і вище, і нижче ватерлінії +5, без опалювального обладнання і з мінімальним запасом продовольства. Проте яхта пройшла всі етапи перегонів, замкнула навколосвітню подорож і перетнула фінішну лінію в Саутгемптоні.

Завдяки участі «Одеса-200» у кругосвітніх перегонах сотні тисяч людей в Англії, в обох Америках, Австралії, Новій Зеландії заговорили про наше місто, дивуючись стійкості і наполегливості його синів.

Після повернення на Батьківщину яхта взяла участь у святкуванні 200-річчя Одеси... А потім свої претензії висунули кредитори, які оплачували пошиття вітрил на останні три із шести етапів «Вітбред» — тодішня міськрада не знайшла 70 тисяч доларів для того, щоб повернути борг за яхту, що коштувала більш як мільйон, і залишити її в Одесі. У грудні 1995 року капітан Анатолій Верба востаннє став за штурвал свого дітища і, як того вимагав кредитор, відігнав яхту в Атакьой-марину — фасадну яхтову гавань Стамбула. Трохи пізніше видання № 1 яхтового світу — англійський журнал Yachting World писав: «...Справжньою окрасою Атакьой-марини є гоночна яхта «Одеса-200».

Нині заснована Анатолієм Вербою «Асоціація одеських яхтсменів «Одеса-200» і благодійний фонд «Культурної і природної спадщини» виступають за повернення до Одеси яхт «Фазісі» й «Одеса-200», збудованих руками її синів, а також за увічнення імені яхтового капітана Анатолія Верби. Адже відтоді, з 1994 року, жодна яхта з України більше не намагалася підкорити навколосвітню подорож.

Одеська область.

Фото надано автором.