Автор ідеї пам’ятника Андрій Федик один із перших крутив педалі.
У нього є... крила, вони рухаються, коли крутиш педалі. У такий спосіб двоколісний обертається навколо своєї осі.
Це не єдина туристична принада села, яке розташовується у віддаленій південній точці Вінниччини, на кордоні з Молдовою і невизнаним Придністров’ям. Чим ще воно може зацікавити гостей?
Неподалік від пам’ятника буде Музей велосипедів.
Село Велика Кісниця відоме тим, що тут здавна вирощують помідори і продають їх не тільки в районі й області. У радянські часи популярним маршрутом були країни Балтії. Нині кісницькі помідори знають у Києві, низці інших міст країни. Покупці приїздять по продукцію безпосередньо в село. Або місцеві овочівники наймають великотоннажні «фури». Тут біля будинків кожен клаптик території — під теплицями. Уже з весни реалізують перший урожай томатів.
Місцевий підприємець Андрій Федик вирішив додати до помідорної слави туристичну. Раніше чоловік працював у Вінниці керівником однієї з поважних державних структур. Повернувся до батьківської хати. Створив соціально-економічний проект «З міста в село». З його допомогою залучає земляків, які нині проживають поза межами Кісниці. Каже, що у нього амбітна мета — створити гарні умови для відпочинку земляків, щоб ті залишалися вдома, а також розвивати туризм у цих мальовничих місцях на березі Дністра.
Пам’ятник велосипеду — це вже друга туристична родзинка в їхньому населеному пункті, відкрита з його ініціативи і безпосередньої участі. Нині працює над третім «магнітом»...
Тут двоколісний у кожному дворі
— У нас на двоколісному їздять малі й старі, — каже Андрій Федик. — У назві села є слово «Велика» — Велика Кісниця. Це неспроста. У великому селі без велосипеда не обійтися. Двоколісний транспорт можна побачити мало не на кожному подвір’ї.
З Андрієм Федиком я спілкувався навесні нинішнього року — після того, як він повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці про намір створити в селі Музей велосипедів. Під час розмови він поділився ще одним задумом — встановити пам’ятник двоколісному. Сказав, що над його виготовленням уже працюють. Утім, секретів не розголошував. Навіть не назвав прізвище того, хто втілює задум. Розповів, що двоколісний на постаменті нагадуватиме старий польський ровер.
Такий велосипед отримали в подарунок для майбутнього музею. Музей створять в одному з будинків неподалік від пам’ятника.
Відкриття «крилатого» двоколісного дива відбулося в середині вересня, коли святкували День села.
Як працює «пам’ятник», продемонстрував інженер Михайло Девдера. Після нього педалі крутив Андрій Федик. А далі молодь вишикувалася в чергу, щоб апробувати «летючого» велосипеда. Старші теж сідали в сідло і крутили педалі.
— Вийшов гарний технологічний пам’ятник, — написав у Фейсбуці Андрій Федик. — Крила — то символ вільного польоту, нестримності. Якщо є крила, вони мають рухатися. Наш інженер знайшов технічні рішення для цього. Додали підсвітку — гарно в темну пору, особливо коли змінюється гама кольорів.
Подумали: а нехай пам’ятник крутиться, ми ж ідемо в ногу з технологічним прогресом, наразі в моді селфі...
Виготовив пам’ятник Михайло Девдера із сусіднього села Качківка. Там вчителює, викладає трудове навчання. Ще його знають як конструктора незвичних велосипедів. Робить їх власними руками. На одному їздить до райцентру по покупки, а це понад 15 кілометрів в один кінець. Виїжджав також в інші райони.
500 годин у майстерні
«Це був найважчий і найскладніший проект, який мені довелося реалізувати, — написав у Фейсбуці Михайло Девдера. — Робота вийшла надскладна!»
Він називає пам’ятник не-стандартним, свіжим, сміливим та авангардним. За словами Девдери, на роботу витратив 500 годин часу, використав кілограми електродів, десятки кілограмів металевих труб, виконав тисячі операцій і маніпуляцій.
Каже, пам’ятників велосипеду є багато. «Покажіть хоча б ще один такий, який мав би рухомі крила, повертався навколо своєї осі, підсвічувався різнобарвними вогнями!..» — йдеться у дописі майстра.
Працював над пам’ятником у майстерні у своєму селі Качківка. Коли закінчив роботу і деталі перевезли до Великої Кісниці на місце для пам’ятника, вперше закрався неспокій. Чи вдасться зібрати деталі так, щоб вони працювали, як задумано?
І як оцінять роботу місцеві мешканці?
— Тепер, коли пам’ятник відкрито, виставлено на загал і він викликав хвилю здивування та захвату, зрозумів, що все робилося не марно, — пише Михайло Девдера. — Лети вдалину, залізний Пегасе! Неси на своїх сталевих крилах вершників-велосипедистів!..
А ще Девдера подякував проекту «З міста в село» за надану можливість проявити і випробувати свої здібності у непростому проекті.
Помідор у Книзі рекордів
На в’їзді до Великої Кісниці увагу привертає помідор... з каменю. Місцеві мешканці здавна займаються вирощуванням цього овочу. Кісницькі помідори знають у Вінниці, Києві, інших містах. У радянські часи їх возили на продаж у Прибалтику.
Дотепер вирощують томати. «Помідори годують наше село», — так кажуть місцеві. Саме тому вирішили віддати данину червонобокому овочу. Щоправда, фарбувати в такий колір не стали. Залишили сірим, яким є камінь-пісковик, з якого виготовили скульптуру. Це ще одна відмінність пам’ятника у Кісниці від інших аналогічних композицій.
Поруч вимостили територію, створили зону для селфі, щоб зацікавити туристів.
Копію диплому Книги рекордів України також встановлять поруч із пам’ятником, щоб кожен, хто там побуває, міг пере-свідчитися, що це найважчий помідор у нашій державі.
Можна взяти напрокат
Десять велосипедів отримала в подарунок Велика Кісниця від благодійного фонду «Юлія». За це Андрій Федик щиро дякує засновнику фонду Олегу Туренку.
— Ще не так давно ми уявлення не мали, де взяти кошти на проект велопрокату для туристів, які могли б їздити та милуватися нашими краєвидами з оглядових майданчиків, — написав у Фейсбуці на сторінці «З міста в село» Андрій Федик. —
Нині вже 10 красенів-велосипедів чекають на тих, хто крутитиме їх педалі. Інколи мрії збуваються.
За словами співрозмовника, велосипеди надаватимуть на-прокат туристам за невелику плату. Шукають людину, яка буде їх обслуговувати. Веломаршрути прокладуть у межах села.
Вінницька область.
Фото надано автором.
