19 серпня 2020 року Хортицю відвідав Президент України Володимир Зеленський.
Але в цієї унікальності є й друга сторона, яка радше заважає змінювати заповідний острів на краще. Так, на Хортиці, окрім власне заповідника, налічується 41 сторонній землекористувач. У віданні комунальників — дороги, школи, театр, лікарня. Навіть кладовища! У приватному володінні — санаторії, бази відпочинку, дитячі табори, готелі, заклади харчування...
«Складний пацієнт»
Хортиця розташована в середмісті. Через острів проходять п’ять мостів і залізничні колії. І майже дві тисячі мешканців, яких ані переселяють, ані узаконюють їхнє проживання на острові.
Неважко здогадатися, що навести лад у такому «господарстві» без уваги з боку держави, власними силами неможливо, розповідає генеральний директор національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко.
Люди, які «поза законом»
Одна з кричущих проблем заповідника — це його мешканці. Майже дві тисячі осіб проживають на території заповідного острова фактично поза законом — вони не можуть продати своє житло. Ба більше: «хортичани» — мешканці комунальних вулиць — не можуть його навіть приватизувати. Тому що є рішення Конституційного Суду України, яке забороняє приватизацію в заповідниках і національних парках.
Окрім комунального житла, на Хортиці є декілька «селищ». Люди там живуть мало не в середньовічних умовах — немає газо- і водопостачання, а подекуди — й світла. Більшість із них — це самобуди, зведені ще за радянських часів. Під ці будинки земля ніколи офіційно не відводилася і узаконити це все сьогодні практично неможливо. Але ж люди там живуть уже десятки років, і просто викинути на вулицю їх не можна.
Єдине цивілізоване розв’язання проблеми — знайти кошти, аби мешканці змогли придбати собі нове житло. Це буде набагато дешевше для бюджету, ніж проводити до самобудів воду, газ, дороги.
«Люди хочуть достойної компенсації. У таких «хатинках» живе багато пенсіонерів, навряд чи вони захочуть виїхати з будинку до, скажімо, однокімнатної квартири десь на околиці міста. Треба, звичайно, не лише враховувати інтереси держави, а й дбати про людей. Тому що багато хто з них опинився в такій ситуації не з власної волі. Звісно, розв’язання таких проблем — завдання міської влади, але треба, щоб і держава звернула увагу на цю проблему», — каже генеральний директор заповідника «Хортиця».
Довгий шлях до реконструкції
Хортиця була в постійному «прицілі» керівників країни вже досить давно. Але серйозна розбудова острова розпочалася у 2002—2004 роках — тоді було ухвалено Генеральний план розвитку заповідника. Передбачалося, що держава підтримає розбудову тих об’єктів, які мають стати основою заповідника, в яку буде включено і ті об’єкти рекреації — бази відпочинку, санаторії, дитячі табори — які вже десятки років не використовуються.
На фініші Хортиця мала б перетворитися на комплексну історико-архітектурну, природну і рекреаційну зону. Для цього була потрібна цільова державна програма і як наслідок — постійне і цілеспрямоване виділення коштів.
Але в середині «нульових» уряд прийняв рішення про заборону цільових програм. Комплексну реконструкцію Хортиці знову було відкладено.
Початок великого будівництва
Ситуація принципово змінилася 2020 року: 18 серпня Президент України підписав указ щодо розробки та реалізації заходів з підтримки культури та культурної спадщини, розвитку креативних індустрій і туризму в межах «Великого будівництва». Уже наступного дня Президент відвідав Хортицю.
«Указ — це план для сфери, що дає один з найбільших відсотків ВВП для економіки країни. Можете не вірити, але йдеться саме про культуру та креативну економіку», — сказав тоді Володимир Зеленський.
Також він висловив упевненість, що туризм в Україні становитиме гідну конкуренцію подорожам за кордон, а культура нарешті повернеться в регіони завдяки сучасним центрам культурних послуг.
На реконструкцію «Кургану Єдності», Музею історії запорозького козацтва, «Козацького кола», а також облаштування доріг із державного бюджету було виділено 77 мільйонів гривень. Ще 69 мільйонів гривен на реконструкцію Хортиці було спрямовано з бюджету Запорізької області, до речі, керівництво заповідника говорить про значну підтримку депутатів Запорізької обласної ради. Велика реконструкція розпочалася!
Слід додати, що активно допомагає Хортиці група компаній «Метінвест», до якої входять найпотужніші металургійні підприємства Запорізької області. «Метінвест» повністю оплатив проектні роботи щодо музею і «Кургану
Єдності», а також забезпечив технічний супровід — ідеться про серйозні кошти. До того ж у заповідника власних спеціалістів у царині проектування немає.
Більше туристів — хороших і різних!
Генеральний директор національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко пояснює: реконструкція допоможе привабити на острів не тільки екскурсантів, а й туристів — тобто тих, хто залишається тут більш як на добу.
Власне, ці люди є основою економіки туризму — тому що користуються платною інфраструктурою: відвідують кафе, ночують у готелях, заправляють авто. Але для них потрібні комфортні умови та різноманіття — аби кожен відвідувач острова міг знайти собі те, що припаде до душі саме йому.
«Хортиця — це не просто шматок землі. Це колосальна можливість, по-перше, пожвавлення економіки регіону. А по-друге, заповідник — це невід’ємна частина іміджу Запорізької області. Що краще розвиватиметься Хортиця — то краще для іміджу нашого краю», — упевнений Максим Остапенко.
Замість руїни...
До кінця 2021 року мають завершити ремонт будівлі Музею історії козацтва, повністю облаштувати «Курган Єдності» та дороги. Майдан «Козацьке коло» уже повністю приведено до ладу.
Задля того, аби зрозуміти масштаб робіт, що проводяться, слід згадати про те, який вигляд мали ці об’єкти до початку «будівельного буму».
Наприклад, Музей історії козацтва з 2015 року був просто закритий, тому що був навіть не в аварійному стані: перебування в ньому було небезпечним для життя. Траплялися навіть прикрі випадки, які ледь не призвели до травмування відвідувачів. Уже не одне десятиліття будівля потребувала повної реконструкції та створення сучасної експозиції!
Аналогічну славу «травматичного об’єкта» мав курган поруч із музеєм, де у 2011 році було встановлено найвищий флагшток України. До реконструкції це була просто купа землі, нагорнута будівельниками ще в 70-х роках минулого століття під час спорудження музею. Дістатися верхівки цього пагорба було вкрай небезпечно.
«Козацьке коло» до його облаштування було пусткою, де й збиралися сумнівні компанії, які часто мали єдине культурне дозвілля: «пити горілку, пити наливку». Хоча вже багато десятиліть тут у непристосованих умовах відбувались різноманітні масові заходи. Нині цей культурний простір має ошатний вигляд: облаштовані скульптурні композиції, доріжки, туалети, зручності для людей з обмеженими можливостями, розширені автомобільні стоянки.
Щодо так званої дорожньої інфраструктури — вона була побудована майже 40 років тому і не відповідала сучасним вимогам. Наприклад, на дорозі навіть автобуси не могли розминутися, а стоянки не були розраховані на нинішню кількість автотранспорту.
...Сучасні проекти
Сьогодні «Курган Єдності» не впізнати. Акуратні доріжки, підсвітка, оглядовий майданчик, з якого відкривається найкращий у Запоріжжі краєвид на ДніпроГЕС. Також на майданчику встановлено сучасний арт-об’єкт — «Коло єдності». Це дуже символічно: коло — це символ бога сонця Хорса, на честь якого і названо Хортицю. Оглядовий майданчик — одна з най-улюбленіших місцин відвідувачів заповідника.
Дороги також переживають «відродження» — оновлено асфальтове покриття, роблять розмітку, встановлюють «лежачі поліцейські», ремонтують пішохідні зони.
А «Козацьке коло» вже приймало наймасштабніший фестиваль у сучасній історії Хортиці — ZOUND Festival. Його відвідали понад десять тисяч любителів музики, а виступали найкращі гурти. Крім того, було проведено ще три важливі культурні заходи — і це лише за два місяці.
Є ще одна дуже важлива для Національного заповідника новина.
«Рік тому відбулися серйозні зміни в законодавстві і в управлінні земельними ресурсами. Завдяки цьому, а також системній роботі керівництва Запорізької області ми оформили всі земельні ділянки, які не зайняті сторонніми користувачами, у державну власність. Це дасть змогу надалі впорядкувати діяльність заповідника», — підкреслює Максим Остапенко.
Що рік наступний нам готує?
Планів на 2022-й у керівництва заповідника багато. Планують привести до ладу паркові зони на Хортиці. Вони створені ще 50, а деякі й 70 років тому, і щонайменше останні три десятиліття занепадають. Також у планах облаштування повноцінної велоінфраструктури, якої нині просто немає. Це дуже важливо, адже велосипед — найекологічніший вид транспорту.
Ще одне надважливе завдання: реекспозиція Музею запорозького козацтва. Після того як реконструкцію будівлі буде завершено, візьмуться до внутрішнього наповнення. Тобто комплексно відроджуватимуть те, про що йшлося кілька десятиліть. По правді, як такого власне «козацького» музею не було — тому що радянська експозиція лише почасти нагадувала про славне минуле Запоріжжя.
«Нині буде змінюватися все: починаючи від зручностей для осіб з особливими потребами і закінчуючи кількістю діорам, створенням громадського простору. Дуже важливо не тільки розкрити героїку запорозького козацтва, а й перетворити не дуже ефективний старий музей на справжній об’єкт XXI століття, сучасний і зручний для всіх відвідувачів», — ділиться планами Максим Остапенко.
Окрім цього, на Хортиці хочуть закінчити розбудову історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». Об’єкт експлуатується із 2010 року. А оскільки він майже повністю зведений із дерева, його треба відремонтувати й облаштувати там освітлення, створити достойну інфраструктуру.
Також у заповіднику розраховують на допомогу в музеєфікації пам’яток, які нині досліджуються археологами.
Музей судноплавства — наша перлина!
Наступного року має розпочатися проектування одного з найцікавіших об’єктів не лише для нашого регіону, а й для всієї України — Музею судноплавства. У якому можна буде ознайомитись з історією освоєння Дніпра, річок, моря давнім населенням України — починаючи від часів Київської Русі й закінчуючи XIX століттям. Таких музеїв не дуже багато навіть у світі, але «хортицька» колекція артефактів — одна з найцікавіших. Найдавніший експонат датується IX—X століттям, «наймолодший» — кінцем XIX.
Музей потребує насправді масштабних робіт і капіталовкладень: адже залишки стародавніх кораблів дуже «делікатні», вони потребують особливих умов як реставрації, так і зберігання. Багато експонатів ще під водою — тому є перспектива поповнення колекції.
Морська тема — це маловідома сторінка української історії. Хоча дуже перспективна. У заповіднику вивчали зарубіжний досвід — такі музеї у світі відвідують від 300 тисяч до кількох мільйонів туристів на рік.
«Ми почуваємося більше степовиками, хоча козацтво значною мірою формувалося через освоєння Дніпра, Великого Лугу, а також завдяки морським походам. У давні часи козаки навіть ділилися на «козаків польних» і «козаків водних». Ще в XV—XVI століттях степом подорожувало не так уже й багато запорозьких лицарів. Переважна більшість несла прикордонну службу якраз на воді. Але майбутній музей має розкрити набагато більше — від найдавніших спроб освоювати річку і до сьогодення — і це надзвичайно амбітне і цікаве завдання», — розповідає Максим Остапенко.
У національному заповіднику сподіваються, що системна робота щодо реконструкції Хортиці триватиме. Якщо проекти не буде згорнуто, та політична воля, яку ми бачимо сьогодні, залишиться, заповідний острів може стати справжнім туристичним магнітом, який приваблюватиме не лише українських, а й зарубіжних відвідувачів!
Довідково
Найбільший острів на Дніпрі, розташований поблизу Запоріжжя, нижче Дніпровської ГЕС. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із 7 чудес України.
Геологічним покладам, з яких утворено острів, понад 2 млрд років. Вік найдавніших сакральних об’єктів на Хортиці — приблизно 5 тис. років. Перша писемна згадка про слов’янське святилище на острові датована серединою Х століття.
У 1550-х роках князем Дмитром Вишневецьким на Хортиці закладено замок, який вважається першою Запорозькою Січчю. Острів відіграв важливу роль у формуванні української ідентичності в ХІХ—ХХ століттях.
Хортиця витягнута із північного заходу на південний схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 2300 га. Острів займає 10% площі Запоріжжя. Розміщуючись у середмісті індустріального міста, острів зберіг унікальну флору та фауну, яка перебуває під охороною держави.
Запоріжжя.
Фото Офісу Президента України.
