І це не дивно, для багатьох актуальніше інше — платіжки за тепло, хвиля ковіду, ціна на газ... І все ж час від часу хтось та й повертається до того, що далі буде з нашими чорноземами.
Думки, як і раніше, різняться.
Де їх наслухаєшся, то це у приміській маршрутці, яка зранку вщент забита сільським людом: хто до міста за товаром, а хто — із своїми продуктами для продажу на базар. Теми для розмов тут прості і буденні:
— Город вже поорали?
— Та ні, треба ж гній вивезти та розкинути. Чекаємо, може, діти приїдуть поможуть, бо самим уже не справитись.
— А ми надумали корову продавати, то на другий рік вже й без гною будемо. І шкода так корову. А як її обходити? Вже немає здоров’я.
— То скажіть Наді, що за ставком живе. Мо’ візьме. Вона ж молоко, сметану кожен день на базар возить. Добре, що машина є.
— І я б уже все порозпродувала — і свині, і качки...
— Ага, потому ще й землю, то вже буде і по нас, і по селу.
— Ну, земля нехай буде. Дітям колись згодиться. Що за неї зараз візьмеш? Я на пай більше матиму...
Далі йдуть підрахунки, хто скільки отримав. Тоді кому скільки платити за газ. А потім, скільки вторгував у неділю на базарі за картоплю... І так майже кожен рейс.
Арифметика від влади
Для цих людей офіційні звіти про те, якими кроками йде земельна реформа, залишаються непоміченими. А от влада звертає на це увагу. Та й не дивно — ринок земель відкритий з її ініціативи. Тож і про результати хотілося б прозвітувати якнайшвидше.
— Скасування мораторію — перевага не лише для землевласника і фермера, а й для кожного українця, адже розвиток ринкових відносин стимулює зростання економіки, підвищення якості продукції та розвиток держави, — ось так трохи пафосно розпочав свій брифінг з проблем земельного ринку заступник голови Хмельницької ОДА Володимир Білик.
Хоча насправді говорити про помітний вплив на економіку не те що країни, а й області чи навіть будь-якого окремо взятого села поки що ранувато. Як повідомив чиновник, в області понад 1,5 мільйона гектарів сільськогосподарських угідь. Так от за договорами купівлі-продажу трохи більш як за три місяці відчужено земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3528 гектарів.
Багато це чи мало? Як подивитись.
За офіційними даними, загалом в країні на той час було зареєстровано понад 28 тисяч правочинів щодо відчуження сільськогосподарських земель. Під ці операції потрапило більш як 70 тисяч гектарів. У Хмельницькій області укладено 2203 договори — вісім відсотків від усіх договорів по країні.
Для рейтингу області це непогано. Але загалом цифра не така вже й велика.
— Статистика демонструє, що люди не поспішають продавати свої ділянки, позбуватись права на них, — прокоментував Володимир Білик. — Адже земля завжди була тим товаром, що з часом зростає в ціні. Очевидно, люди вбачають для себе перспективу в тому, щоб самим працювати на своїх наділах або здавати в оренду за ціною, яка з часом так само може зростати.
Підрахунки від дядька
Хмельниччина зустріла ринок земель із середньою вартістю для продажу гектара у 39,6 тисячі гривень. А от середня ціна за оренду становить чотири тисячі гривень. Причому дехто з орендарів платить і більше. Якщо припустити, що оренда і надалі дорожчатиме, як це відбувалось досі, то виходить: за п’ять — сім років можна заробити стільки ж, як на продажу. Але ж при цьому ще й земля залишиться в розпорядженні селянина. Тож вигоди у тому, щоб якнайшвидше позбутись свого наділу, немає. До продажу власників підштовхує хіба що крайня скрута. А переважна більшість поки що в очікуванні.
Чи справдяться сподівання селян на те, що гектар чорнозему перетвориться на золото, сказати важко. Наразі й потужні аграрні холдинги, які господарюють на тисячах гектарів, в очікуванні.
Про те, щоб прикупити кілька гектарів, могли б подумати фермери...
Сподівання фермерів
За великим рахунком, подібні земельні реформи якраз і затіваються заради невеликих землевласників, котрі самі трудяться на своїх гектарах. На Хмельниччині зафіксовано 1119 фермерських господарств, і вони мали би бути рушієм земельних змін. Але майже всі кажуть, що не можуть конкурувати з великими компаніями. Попри те, що влада намагається підтримувати дрібних агровиробників.
— Держава передбачила низку програм підтримки молодих фермерів та новостворених фермерських господарств, — запевняє Володимир Білик. — Цьогоріч у державному бюджеті для сільгоспвиробників передбачено 4,5 мільярда гривень підтримки на розвиток садівництва, тваринництва, картоплярства тощо. Тільки на часткову компенсацію за придбану техніку вітчизняного виробництва виділено мільярд гривень. А навесні уряд спростив механізм надання фінансової підтримки фермерським господарствам, позбавивши їх низки непотрібних бюрократичних вимог. Частина тих коштів передбачена і для нашої області.
Це так. Але навіть підтримка не дає фермерові тієї фінансової впевненості, яка дала б йому змогу інвестувати зароблене у купівлю землі. Поки що заледве вистачає на підтримання виробничих процесів. І хоч як би привабливо звучала пропозиція стати власником чорноземів, фермер не готовий «закопувати» свої капітали в землю.
Хмельницька область.
Фото з відкритих джерел.
