У кожної з них своя колізія і розв’язка. На жаль, найчастіше вона драматична.
Красиві, але... чужі
Ігор, коли вперше побачив Наталю, зрозумів, що закохався по вуха. З першого погляду і, як тоді думав, на все життя.
Наталка прийшла до їх десятого класу з сусіднього села. Струнка, блакитноока, із золотистим волоссям по плечах... На неї задивлялися всі хлопці-старшокласники, але вона обрала Ігоря.
На випускному вони танцювали вальс. Кремезний і спортивний Ігор кружляв щасливу Наталю, мов білу хмаринку. «Яка красива пара! Вони створені одне для одного!» — із захопленням дивилися на закоханих вчителі та батьки.
На третьому курсі інституту Ігор знайшов роботу і вони з Наталею одружилися. Дівчина саме завершила навчання у медичному коледжі, почала працювати медсестрою, й молодята винайняли для спільного проживання квартиру.
Через рік у подружжя народилася Настуся. Через чотири роки — Зорянка. Ігор хвалився друзям, що його доньки найвродливіші на світі, а Наталка не лише красуня, а й чудова матір і дружина.
Непомітно промайнуло десять років. Підприємство, де працював Ігор інженером, збанкрутувало, й він залишився без роботи. Наталчиної мізерної зарплати ледь вистачало на орендоване житло. Допомагали із села батьки, але більше харчами, бо їхні пенсії також були жалюгідними. Багато знайомих почало виїжджати за кордон на заробітки, й коли Наталя заявила, що також поїде, Ігор не знайшов аргументів для заперечення. Домовилися, що попрацює, допоки в Ігоря з’явиться високооплачувана робота.
З Італії Наталка почала надсилати гроші. Їй платили добре, адже вона не лише доглядала за старенькою жінкою, а й надавала необхідну медичну допомогу. Ігор знайшов роботу. Не за фахом і малооплачувану. Однак вона не забирала багато часу, й кожну вільну хвилину він приділяв донькам.
Минуло п’ять років. Наталка легалізувалася й нарешті могла приїхати додому. Її, розквітлу, але якусь ніби чужу, не впізнали доньки, а вона — їх. Настуся і Зоряна стали майже дорослими. Ігор поруч із вишуканою, стильною дружиною почувався якось ніяково.
На зароблені Наталкою гроші подружжя купило гарну квартиру, донькам — усе, про що ті мріяли. Ігор сказав дружині, що йому запропонували «серйозну» роботу за фахом і їм вистачатиме грошей на прожиття. На почуте Наталка розсміялася: «І скільки ти приноситимеш додому — триста євро?! Та подивись: Настя вже закінчує школу, їй потрібно навчатися в університеті. Потім Зоряну треба вчити. Без моїх заробітків ми ніяк не обійдемося!»
Наталка повернулася до Італії. Навідувалась на родинні події. На шкільний випускний до Насті, на перший університетський дзвінок до Зоряни. В один із її приїздів Ігор повідомив, що знайшов собі роботу за контрактом у США.
...Через три роки на весіллі Насті подружжя зустрілось. Зовнішнім виглядом свіжої, білозубої Наталки захоплювалися всі гості. Ігор був схожий на голлівудського актора — атлетичний, мужній, з легкою засмагою на обличчі. Вони були ще молоді й красиві, але зовсім чужі.
Забезпечила сина, дочку... і подругу
Із власної домівки Катерину виштовхала на роботу за кордон біда. Тридцятирічній доньці потрібна була дорога реабілітація після перенесеної операції, а грошей катма. Усе, що вони з Василем нажили за своє подружнє життя, витратили на лікування Світлани, яка жила у місті сама. Підсобне господарство: дві корови, свині, гуси, кури — якось ще тримало родину на плаву, однак розплатитися з боргами без стабільного заробітку Бондаренки не могли. До всього, допомагати потрібно було й сину. Олег після розлучення лишився з чотирирічним сином сам.
Від’їжджаючи до Іспанії, Катерина попросила свою подругу, котра жила неподалік, допомагати Василеві по господарству. Галина погодилася. Вона була вдовою, великого господарства не мала, тож почала приходити доїти корови, поратися на городі тощо.
За протекцією односельчанки, котра вже працювала кілька років у Барселоні, п’ятдесятирічну Катерину взяла на роботу у свій маєток сім’я місцевого банкіра. Нова старанна економка, яка смачно готувала їжу й тримала в ідеальній чистоті будинок і сад, сподобалася господарям. Катерині призначили добру платню, яку вона надсилала додому.
Минув рік. Світлана видужала, знову пішла працювати у бібліотеку. Василь розплатився з боргами і в телефонних розмовах просив дружину повертатися додому.
Тим часом син вдруге одружився, й Катерина постановила собі купити Олегу просторішу квартиру, а якщо вийде, то й машину.
За три наступні роки жінка здійснила свої плани. В Олега вже була нова комфортна квартира, машина-іномарка, він із молодою дружиною їздив відпочивати за кордон.
У відпустку Катерина приїхала через чотири роки. Одразу заявила Василеві, щоб він готувався до капітального ремонту будинку. Гроші у неї є, і вона хоче, коли повернеться додому назовсім, жити по-європейському, а не «як цигани у таборі».
Василь не просив дружину залишитися. «Добрі» люди нашептали Катерині, що чоловіка у неї відбиває Галина. Вона готує йому їсти, пере, прибирає у будинку, а він рубає на зиму їй дрова, лагодить що треба у її дворі, возить машиною на базар...
Розгнівана жінка кинулася до подруги, кричала, що та розбиває сім’ю. Галина спочатку мовчала, а потім не стрималася й сказала: «Хто тобі дорожчий: гроші чи чоловік? Повертайся додому, якщо хочеш сім’ї».
Через два роки Катерина приїхала у відпустку вже не у село до свого чоловіка, а в місто до дочки. Розповідали, що вона купила квартиру, здала її в оренду й знову подалася до Іспанії «заробляти собі пенсію».
Василь зійшовся з Галиною. Скромна самотня жінка, котра зазнала на своєму віку багато злигоднів, була щаслива. Зізнавалася односельчанкам, що ніколи у житті про неї ніхто так не піклувався, як Василь...
Черкаська область.
