Ірину Коваліш (на знімку) не випадково обрали депутатом Одеської обласної ради вже вдруге. У минулому скликанні вона була одним із найактивніших членів профільної комісії з охорони здоров’я та соціальної політики. До нинішнього складу регіонального парламенту пройшла від партії «Слуга народу», стала заступником голови комісії з бюджету, фінансово-економічної політики та банківської діяльності, продовжила розв’язувати проблеми своїх виборців.

Не дуже давно Ірина здивувала всіх, зацікавившись кондитерським мистецтвом. І успіхів у ньому досягла дуже швидко. Спробувати її тістечка, тортики, макаруни, зефір і печиво мріють колишні колеги-журналісти (до депутатства Ірина була журналістом), які запрошують діяльного депутата на інтерв’ю, а також нинішні колеги по обласній раді. Але за смаколиками від Ірини Коваліш доводиться ставати в чергу — охочих їх спробувати з кожним днем стає дедалі більше. Звідки таке смачне захоплення?

— По-перше, я ласунка, — розповідає Ірина Коваліш. — У передкарантинний період, ще до всіх суворих обмежень, вирішила зробити перший крок. Знайомих у сфері кондитерського бізнесу в мене немає. Тому багато читала в Інтернеті, шукала курси. Знайшла підходящі в одеському ресторані «Цирк», де кондитер Ольга дала мені 10 уроків і поділилася секретами, без яких зробити смачну кондитерку, що запам’ятовується, неможливо. Я підглядала, як організована робота кондитерського цеху, вчилася поєднувати продукти, користуватися обладнанням.

По-друге, мрію відкрити свою маленьку кафешку. І не просто, щоб профінансувати, відкрити й усе. Мені хочеться самій у гарному фартуху стояти за стійкою, варити каву, розмовляти з відвідувачами й радіти тому, що їм подобаються смаколики, зроблені моїми руками. Адже солодке — це завжди гарний настрій, усмішки, повернення в дитинство, смачна таблетка від труднощів повсякденного життя. Хотіла б створити атмосферу, що запам’ятовується... Мені подобається культура маленьких сніданкових кав’ярень. Ми більше звикли снідати вдома, а в Італії або Франції люди йдуть у кав’ярню за настроєм, спілкуванням і радістю. У Парижі кава та круасан за 2 євро — це заряд бадьорості на весь день.

Ірина не приховує, що шукає надійного партнера для відкриття кафе з невеликим асортиментом ласощів. Як людина, котра з відзнакою закінчила школу й інститут, вона ретельно продумує всі аспекти майбутнього проекту, намагається передбачити всі ризики. Підтримати маму готова й дочка Даша — «вдячний тестувальник солодощів», як називає її Ірина. Даша вже забронювала для себе місце баристи в авторському маминому кафе. Їй теж подобається спілкуватися з людьми й дарувати їм гарний настрій. Чоловік радить Ірині продавати її смаколики через Інтернет, щоб дізнатися думку широкого кола споживачів. Але Ірина поки що не квапиться робити цей крок.

— Можливо, дається взнаки «синдром відмінниці», але я не поспішаю кидатися у вир з головою, — продовжує Ірина. — Хочу продумати весь проект до дрібниць, щоб він виявився успішним і тривалим. І опанувати асортимент з найменшою кількістю шкідливих компонентів, орієнтуючись на принципи здорового харчування.

Передплатники Ірини у Фейсбуці вже побачили її гарбузово-яблучний зефір. Сезонні недорогі продукти дають змогу приготувати дуже смачні солодощі, які в невеликій кількості можуть дозволити собі навіть люди, котрі страждають на цукровий діабет.

Зайнявшись кондитерським мистецтвом, Ірина Коваліш, по суті, подарувала собі цікаву форму індивідуальної психотерапії, що дає змогу перемкнутися з непростих депутатських турбот, відпочити морально й відновитися.

Ірина радить усім не боятися й всупереч будь-яким обставинам іти до своєї мрії. Так, хтось може вважати творчі устремління — опанувати кондитерське мистецтво, ландшафтний дизайн, бажання написати книжку або картину — якоюсь примхою. Але поруч обов’язково знайдуться люди, готові підтримати починання й повірити в його успіх. Це подарує зовсім нові барви життя, зробить людину набагато щасливішою.

Одеса.

На знімках: Ірина Коваліш із дочкою Дашею і своїми смаколиками.

Фото із сімейного альбому.