Чимало охочих отримати допомогу: дитяче харчування, іграшки, одяг, якого тут достатньо. Усе акуратно розкладено на полицях та розвішано на вішаках. Немало й доброчинців, котрі приносять вживані та навіть нові речі.

Засновники фонду — Валерія КУШНІРЕНКО та Наталія ІВАЩЕНКО (на знімку). Створили спільноту на початку 2018 року. Винаймали кімнатку, де згодом стало тісно, як у відомій казці про рукавичку. Далі займали дві кімнати в одному з гуртожитків на другому поверсі, де була більш-менш прийнятна орендна плата. Хоч міська влада пропонувала різні приміщення, але не дуже придатні для зберігання одягу. Приміром, вологі старі підвали.

Гуртожиток так само не дуже підходив, бо незручно було носитися з речами. Рік тому за прийнятну ціну винайняли приміщення в мікрорайоні Каскад на вулиці Стуса, 37 б. Його власник скоро й сам став волонтером.

Допомагає доставляти своїм транспортом речі до тих, хто потребує.

«Часто надсилаємо посилки поштою, — каже Валерія. — Коли ж набираємо бус одягу, то замовляємо водія доправити його в села. Звісно, просимо, щоб зголошувалися на безоплатній основі, бо фонд живе на благодійні внески».

Сюди звертаються громадяни, які перебувають у скруті за станом здоров’я, віком чи тимчасово потребують опіки через важкі життєві обставини. Адреси надають соціальні працівники, міська служба у справах дітей, Карітас, навіть учителі. Чимало потрапляють сюди за порадою знайомих, котрим тут уже допомогли.

«Ретельно перевіряємо історії тих, хто приходить уперше, просимо сконтактувати зі старостою села, — наголошує Наталія. — Звертаються й з інших областей. Якщо здалеку, то рекомендуємо найближчі благодійні фонди або просимо знайомих промоніторити ситуацію. Допомогу надсилаємо поштою».

Часто доставляють допомогу до гірських сіл Прикарпаття чи до віддалених населених пунктів Тернопільщини, куди й автобус не їздить. Звідти й до райцентру дістатися важко. Роботи немає. Їм навіть крамниці з дешевим уживаним одягом стають недоступні.

Перед такими виїздами домовляються зі старостами сіл, щоб допомогли організувати тих громадян, хто найбільше й чого потребує. Нещодавно доставили багато речей до села Гринівка Старобогородчанської ТГ, а туди навідалися й мешканці сусідньої Лесівки.

До фонду звертаються й місцеві безхатченки. Їм виносять теплий одяг та взуття. Такі акції не раз проводять напередодні зими.

Часто Наталія та Валерія самі навідуються до кризових сімей. Адже бувають і маніпуляції. Є такі, котрі звикли жити на допомогу, й навіть за можливості влаштуватися на роботу — не дуже рвуться.

«Наша мета — не утримувати, а підтримати, допомогти вийти із кризової ситуації, — акцентує Валерія. — Аналізуємо, чому та чи інша особа опинилася в кризовій ситуації. Є такі моменти, коли не вистачає елементарного, й дійсно безвихідь. Приміром, батько покинув сім’ю, мама сама доглядає дитину з інвалідністю, а треба ж дати раду ще двом школярам. Звісно, тут потрібна допомога підгузками, ліками, харчовими продуктами. Коли ж дізнаємося, що хтось зловживає допомогою, звикає до постійної опіки, а сам нічого не робить для покращення життя, зауважуємо таким і відмовляємо. Бо є сотні інших, котрим дійсно важко».

Час від часу у фонді оголошують про якісь потреби, приміром, дитячого харчування. Та найбільше не вистачає чоловічої допомоги, робочих рук — чи то для транспортування посилок до пошти, чи то для розбирання-складання меблів, які доброчинці віддають на потреби інших. Добро і милосердя не обмежується часом і відстанню. Звертатися можна за телефонами: 095-030-14-29 (Валерія) та 098-286-05-52 (Наталія).

Івано-Франківська область.

Фото автора.