«Зомбуючі» змії агресора.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Недооцінювання інформаційних загроз для України вже призвело до де-факто втрати частини території, і нині трансформувалось в інформаційну війну. Особливо гостро вона відчувається на прикордонних територіях. Приміром, ще задовго до початку агресії Росія щедро і на безоплатній основі роздавала тюнери, хоч і не в прикордонному, але майже цілком російськомовному тодішньому Дніпропетровську. А після відмови від аналогового телебачення у 2018 році єдиним джерелом інформації для багатьох мешканців Дніпра стали саме російські канали. Навіть нині, коли телефонуєш стареньким рідним, то часом у слухавці чуєш голос ... Жириновського. Якщо така ситуація склалась у Дніпрі, то про прикордонні регіони годі й казати, вони цілком живуть у російському та білоруському інформаційному полі, а часом навіть іноземними мобільними операторами користуються. У тому, що склалась така ситуація, винні ті, хто відповідає за інформаційну безпеку країни. Але, зрештою, «білі плями» українського інформаційного простору мають бути ліквідовані, бо нічого не робити — це потурати агресору.
