Київська телевежа на Сирці — не просто технічна споруда, а справжня визначна пам’ятка Києва (на знімку). Улітку їй виповнилося 40 років.

Телебачення в її «дитинстві» розвивалося стрімко, а потужностей і висоти старого передавального центру на Малопідвальній вулиці не вистачало. Почали будувати сучасний — за передовими технологіями нарощування конструкцій від верхівки до основи. На висоті 230 метрів і вище встановили антени. 16 серпня 1973 року з вежі передано перший сигнал, що поширився на величезну за тих часів площу — 100 кілометрів. У колишньому СРСР вона стала другою (після Останкінської), здатною транслювати п’ять телеканалів (нині її послугами користується 35).

Наприкінці листопада телевежу внесли до реєстру товарних знаків і послуг України. Оформив свідоцтво Держконцерн радіомовлення, радіозв’язку і телебачення. У документі розміщено фотографію об’єкта та опис його кольорів (червоний, білий і сірий). «Таке свідоцтво захищає від зазіхань несумлінних конкурентів, які, наприклад, можуть зареєструвати дуже схожий образотворчий елемент», — пояснила патентний повірений Алла Марченкова.

Київська телевежа посідає дев’яту позицію світового рейтингу серед найвищих телевізійних вишок. Конструкція цієї споруди неймовірно міцна. Вона, за словами інженерів, може впасти лише в разі прямого влучення п’ятитонної авіабомби або термоядерного вибуху. Термін гарантії вежі необмежений. Загальна вага — 2700 тонн, що порівнянно з вагою 2827 автомобілів ВАЗ-2101.

Кілька цікавих даних про цю високу споруду

Телевежу будували п’ять років, її висота 385 метрів. Це найвища ґратчаста споруда у світі й найвища конструкція України. Усі монтажні з’єднання тут виконано електрозварюванням. Вона на 60 метрів вища і втричі легша за Ейфелеву вежу в Парижі.

Фарбують споруду 20 альпіністів раз на п’ять років, на що витрачається 13 тонн фарби. На ній установлено 160 лампочок. За місяць телевежа «з’їдає» 16 000 кіловатів електроенергії, вартість яких — 17 600 гривень. Вежа — гарний орієнтир для приїжджих. Колись у київської влади навіть була ідея встановити на ній величезний годинник, як на лондонському Біг-Бені. Шкода, що чомусь не вийшло.

За час існування, стверджують відповідальні за споруду люди, з неї ніхто не стрибав. А от звернення відвідати її надходять постійно. Але всім відмовляють: заборонено!

Фото Олександра КЛИМЕНКА.