Лише війна росії проти України показала справжнє обличчя агресора. Виявилося, що «русская культура» може масово виховувати вбивць, ґвалтівників і мародерів, на рахунку яких в Україні вже тисячі злочинів проти людяності. А «русская душа» сповнена ненависті й злоби, з якою окупанти розстрілюють гумконвої, скидають на житлові масиви бомби вагою 500 і 1000 кг, вбивають дітей і жінок, ґвалтують, грабують. 

Без будь-якого жалю і поваги до культури іншого народу й іншої країни російські окупанти знищують в Україні, на яку напали, клянучись у любові до українського народу, школи, університети, кінотеатри, храми, бібліотеки, музеї. У Запорізькій області рашисти розгромили Василівський історико-архітектурний музей «Садиба Попова», що є національною пам’яткою.  Це єдина в регіоні замкова споруда, де збереглися зубчасті стіни з брамою, кілька флігелів, цегляна оглядова вежа, стайня, зведена у 1894 році. Від обстрілів російських нападників постраждала будівля манежу-стайні. Окупанти у замку виламали всі двері і побили вікна, потрощили меблі та оргтехніку. Все, що можна було забрати із собою – викрали, у тому числі й пилки та шуруповерт. Серед трофеїв – мармуровий унітаз часів графів Попових, що був в експозиції. Прикметно, що перший раз цю річ поцупили московські більшовики на початку минулого століття. Згодом хтось із нащадків злодіїв повернув артефакт до музею. Тепер шанувальники Лєніна і Сталіна знову викрали музейний експонат. Власне, й не дивно – в одній із розмов окупанта із своєю матір’ю, записаною українськими спецслужбами, росіянка каже сину, що в росії все подорожчало, а «унітази баби купують по 45 тищ».  

Непоправних втрат зазнала українська культура у містечку Іванків на Київщині, де окупанти обстріляли й підпалили історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалося майже 20 робіт всесвітньо відомої мисткині Марії Примаченко. Картини народної художниці, що працювала у жанрі наївного мистецтва, і які експонувалися у Канаді, Японії, Китаї, Польщі, Чехії, США, Фінляндії, на превеликий жаль, згоріли від рук російських геростратів.

У Нових Петрівцях Київської області російська армія обстріляла з «Градів» і пошкодила музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році», що є культурно-освітньою та науково-дослідною установою, створеною у 1945 році.

Внаслідок авіанальоту в Харкові постраждав Харківський художній музей, у якому ударною хвилею повибивало шибки у більшості вікон, та легендарний будинок «Слово», де у 30-х роках минулого століття мешкали українські літератори, що є гордістю українського письменства – Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Іван Багряний, гуморист Остап Вишня, всесвітньо відомий режисер і актор Лесь Курбас. З письменницького будинку «Слово» в роки Великого терору було вивезено і розстріляно 33 діячів культури, одинадцять у російському урочищі Сандармох у Карелії. 13 майстрів слова були заслані в сталінські табори, двоє покінчили життя самогубством, не бажаючи миритися з радянським тоталітарним режимом. Харківський будинок «Слово» став одним із символів сталінських репресій в Україні, а тепер ще й символом варварської росії путіна. 

Наступністю «від Гітлера через Сталіна до путіна» назвав обстріли Києва ракетами, що впали в районі меморіалу Голокосту «Бабин Яр» і старого єврейського кладовища, український історик Анатолій Подольський.

16 березня о 14-й годині 30 хвилин російські фашисти скинули 1000- кілограмову бомбу на Маріупольський драматичний театр, у приміщенні та підвалах якого переховувалися майже тисяча мирних громадян. З двох боків театру місцеві мешканці білою фарбою великими буквами написали «Діти», щоб було видно з повітря. Втім, «загадочной русской душе» вбивати не звикати.