Хвалена «друга армія світу» під час масштабного вторгнення на територію суверенної держави виявилася набагато слабшою, ніж себе позиціонувала, адже не змогла розвинути наступ через погану логістику, проблеми із захищеним зв’язком і обміном даними між військовими підрозділами та різними родами військ, нездатність росіян знищити українські системи протиповітряної оборони та отримати повну перевагу в повітрі, незадовільний психологічний стан окупаційних військ, сильний спротив української армії і всього українського народу. За кілька тижнів боїв у ЗСУ її назвали бутафорною. І як доказ Генеральний штаб ЗСУ демонструє трофейну російську техніку – захоплену у ворога на Херсонщині китайську мотоколяску з кулеметом системи Максим, який широко застосовувався у війнах XX століття, танки, укріплені ящиками із землею, офіцерські планшети з блокнотом і циркулем.
Допити військовополонених російської армії (їх кількість вже сягнула 700 осіб) та телефонні перемовини, записані українськими спецслужбами, свідчать, що Кремль планував протягом трьох днів захопити Київ і дійти до Львова. На п’ятий мав пройти переможним маршем по Хрещатику – окупанти заздалегідь завезли на орендовані склади святкову форму, а також парадні танки, помічені раніше на Красній площі. Були й виготовлені медалі за взяття Києва та Львова.
Станом на 23 березня, за дами Генерального штабу ЗСУ, втрати ворога у живій силі становлять орієнтовно 15600 осіб, танків – 517, літаків – 101, гелікоптерів – 267 одиниць, засобів ППО – 47, артилерійських систем – 267, броньованих машин – 1578, автомобілів – 1008, кораблів/катерів – 4, спеціальної техніки – 15, цистерн – 70, спеціальної техніки – 15. Вранці 23 березня сили ППО збили над Харківщиною ще два російських літаки.
Не витримав перевірки на міцність і міф про «русскіх вітязей» – російські вояки поодинці й підрозділами здаються в полон, втікають до кордону РФ, підриваючи за собою мости, аби не повертатися на поле бою. Розвінчано й міф про те, що «русскіє своїх не бросают». Полонений Валерій із 6-ї роти (командир старший лейтенант Мухамедгалієв), телефонуючи своїй матері з дозволу СБУ, каже: «Путин нас предал. Путин навешал нам лапши на уши. Сказал вперед, наступаем. Меня обманули. Отправили убивать мирных граждан. Наши бомбят города. Тут полное мясо. Тысячи наших пацанов умерли. Они как удобрение. Их не хотят забирать». На запитання матері, як він потрапив у полон, відповідає: «Наши меня бросили. У меня захлох танк, и меня бросил комвзвода. Уехал. Если бы я не сдался в плен, погиб бы».
СБУ перехопила розмову ще одного окупанта, який телефонував своїй матері із вкраденого в українців телефону. Наводимо діалог без скорочень та мовою агресора.
– Привет, мам. 331-й полк ВДВ, у нас командира минусонули.
– А ну это Сухарев. Я знаю, там еще у вас три-четыре человека из вашего полка.
– У меня для тебя плохие новости. Это не те цифры. Там весь батальйон. Человек 600. Нас продали.
– Кто? Кому? Куда?
– Генералы продали всю информацию.
– Ох ты… нифига себе. Вы здорово пострадали?
– Ну весь второй батальйон. Это одна треть от 1500. Их кокнули.
Командування російської армії у цій війні використовує методи Сталіна, які він застосовував у Другу світову – так звані загороджувальні загони. Про це свідчить перехоплена розмова з кадирівцем, що прибув на територію України з Чечні. На запитання «чого ти туди поїхав», відповідає, що «треба крутитися (заробляти) то тут, то там». І додає: «Наше завдання, яке стоїть перед його підрозділом, гнати назад цих вошивих солдатів, коли вони починають розбігатися від ударів артилерії. Не дуже марудна робота. Але смалить їхня артилерія конкретно – вдень і вночі. Так і чути «там убили, тут убили». Нещодавно убили командира спецназу. У них ці снаряди не закінчуються».
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО
