Як історик-міжнародник за університетською освітою та дипломат-практик у двох минулих десятиліттях, не без болю, але із захопленням спостерігаю народження Нової України - консолідованої, могутньої, цілеспрямовано діючої на повоювання належного їй гідного місця в родині цивілізованих світових общин.

Охопити поглядом весь наш непростий шлях

Вживаю таку трохи архаїчну термінологію, яка різниться від сучасних політологічних штампів тому, що хочеться саме в цю мить, в ці трагічно-героїчні дні охопити поглядом історика, громадянина всю нашу непросту дорогу - від княгині Ольги - першої "жінки-президента", першої християнки Київської Русі до Володимира Великого; від князя Федора Острозького, праведного священомученика, до Петра Могили; від генія Тараса до генія Франка; від дітей-студентів, розстріляних під Крутами до воїнів-визволителів усіх Чотирьох Українських фронтів, які зламали хребет фашистській потворі і врятували народи Європи від нацистського поневолення; від героїв-пожежників, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які цей священний акт порятунку здійснили вдруге до сьогоднішніх воїнів ЗСУ, які рятують Європу і світ від ординської чуми вже втретє.

Я не маю наміру, хай Господь Бог простить, сперечатись із Святим Писанням, там чітко вказано ймення Богообраного Народу, але, маю сміливість гадати, що те, що відбувається зараз, на наших очах повинно бути вписано новою сторінкою в Книгу Книг і цей додаток про нас, про Україну. Згадаймо тільки минуле століття - Голодомор, тотальне знищення цвіту української інтелігенції, неймовірна висока людська ціна України за Перемогу в Другій світовій війні, антиукраїнська політика радянської репресивної системи, знову ж таки трагедія Чорнобиля, кремлівський геноцид українського народу... І з усіх цих випробувань Україна викристалізовується все міцнішою і згуртованішою, долаючи всі ймовірні й неймовірні перепони на шляху до свободи і, власне, до самої себе, до такої яку ми прагнемо її бачити і в ній жити.

На наших очах пишеться новий підручник історії

На мою думку, все, що було до 24 лютого 2022 року, стає дуже-дуже далеким і зменшеним у своїй масштабності та значимості. Адже саме зараз, на наших очах, пишеться новий підручник історії.

Звичайно, в новому підручнику наші діти - школярі, студенти повинні знати глибинні коріння історичного розвою рідної держави, звитяги наших предків і тих, хто їх зраджував (направду, в нашій історії їх було чимало), проте основний акцент в новому підручнику має бути присвячений всьому тому, що відбувалось і відбувається після 24.02.2022.

Наші діти уже з дитячого садка повинні знати все про героїчну оборону Маріуполя, про присвоєння почесних відзнак "Місто-Герой України" Бучі, Ірпіню, Миколаєву, Охтирці. Знати прізвища наших Головнокомандувача, військових полководців, командирів підрозділів ЗСУ, керівників територіальної оборони. У школах у навчальний процес слід обов’язково запровадити уроки патріотичного виховання, на яких українська молодь повинна дізнатись все про героїв свого села, міста, регіону, які віддали життя за нашу свободу. До уроків патріотичного виховання додати справжні заняття з питань цивільної оборони та початкової військової підготовки, у вищих навчальних закладах будь-якого профілю повинні бути військові кафедри. Освіту здобувати тільки завдяки сумлінному навчанню. Роботи, як кажуть в народі, непочатий край. Але після пережитого, після Перемоги, певен, неодмінно відбудеться переосмислення нашої попередньої діяльності і такі завдання будуть виконуватись невимушено і з повним розумінням їх значимості.

Історія - хороший вчитель, а ми повинні бути її старанними учнями.

Борис ГУМЕНЮК, професор, доктор історичних наук, Надзвичаний та Повноважний Посол України.

На знімку: Борис Гуменюк під час презентації у Вінниці однієї із своїх книг, серпень 2021 року.

Фото Віктора СКРИПНИКА.